ГАИ 3
ЯНГДЮМХЕ ДНЙСЛЕМРНБ НМКЮИМ
дНЙСЛЕМРШ Х АКЮМЙХ НМКЮИМ

нАЯКЕДНБЮРЭ

ГАИ 3

законодательство



Отправить его в другом документе ГАИ 3 Hits:



ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ

Чье мнение необходимо учитывать при принятии локального нормативного акта, если в организации действуют совет трудового коллектива и две первичных профсоюзных организации
Каков порядок исчисления продолжительности ежегодных оплачиваемых отпусков
ОБЩЕЕ СРЕДНЕЕ ОБРАЗОВАНИЕ
Что признается индивидуальным трудовым спором
Особенности рассмотрения дел с участием иностранных лиц
Каковы обязанности работодателя при несчастном случае на производстве
В какие сроки исполняются решения о восстановлении на работе
Каковы обязанности работодателя в ходе коллективных переговоров по поводу заключения коллективного договора
Понятие и виды примирительных процедур
В чем отличие прекращения срочного трудового договора от трудового договора, заключенного на неопределенный срок
 

ГАИ 3

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування. ДСТУ 2587-94 Чинний від 01.01.95

Стандарт поширюється на розмітку доріг, що споруджуються та експлуатуються, незалежно від їх відомчої приналежності і установлює форму, колір, розміри, технічні вимоги, норми видимості та правила застосування розмітки на вулицях і дорогах (в подальшому - дорогах) України.

Стандарт повністю відповідає вимогам Конвенції про дорожні знаки і сигнали (Відень, 1968 р.) та протоколу про розмітку доріг (1973 р.) до Європейської Угоди, що доповнює цю Конвенцію.

У стандарт включено світло- і кольоротехнічні параметри і загальні вимоги та методи контролю дорожньої розмітки, виконаної із звичайних матеріалів та матеріалів, що мають світлоповертальні властивості, призначеної для застосування на міжнародних автомобільних дорогах відповідно до вимог СТ СЕВ 5864.

Вимоги цього стандарту є обов'язковими.

1. Загальні вимоги



1.1. Характеристика розмітки

1.1.1. Дорожньою розміткою (далі - розмітка) слід вважати лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удосконаленим покриттям), бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановки вулиць і доріг, що застосовуються самостійно і у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами.

1.1.2. Установлено дві групи дорожньої розмітки: горизонтальна і вертикальна. Кожному виду розмітки надається номер, що складається з арабських цифр. Перше число - номер групи, до якої належить розмітка (1 - горизонтальна, 2 - вертикальна); друге - порядковий номер розмітки в групі; третє -різновид розмітки.

До горизонтальної розмітки (табл. 1) належать лінії, написи, стріли та інші позначення. Вона поділяється на поздовжню (1.1-1.11), поперечну (1.12-1.15) та інші види розмітки (1.16-1.23) і наноситься на поверхню проїзної частини доріг з удосконаленим покриттям.

До вертикальної розмітки (табл. 2) належать лінії (смуги) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та інженерне обладнання автомобільних доріг, а також світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях.

Вертикальна розмітка являє собою сполучення чорного і білого кольорів (червоного з жовтим (білим) - для світлоповертачів).

1.1.3. Номери, форма, колір, розміри та призначення кожного виду розмітки наведено в табл. 1, 2 та в додатках 1 (рис. 1-14) і 2 (рис. 1-18).

Приклади застосування окремих видів розмітки, розміри стріл, букв і цифр наведено в додатку 1 (рис. 1-14).

Примітка. Під швидкістю руху слід вважати для доріг і вулиць, що заново споруджуються, величини, які відповідають 0,7 від розрахункової швидкості, а для тих, які знаходяться в експлуатації, - швидкість, яку на даній ділянці не перевищує 85 % транспортних засобів, але не менше ніж установлено Правилами дорожнього руху.

1.1.4 Основне призначення дорожньої розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху у разі вибору траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах.

Видимість розмітки повинна відповідати в 424b17je 080;могам розділу 2 цього стандарту.

1.2. Технічні вимоги

1.2.1 Розмітка повинна виконуватись фарбами, термопластичними масами або іншими зносостійкими матеріалами з урахуванням геометричних розмірів, наведених у додатку 1.

1.2.2 Розмітка, що виконана термопластичними масами, не повинна виступати над проїзною частиною більше ніж на 3 мм.

1.2.3. Поверхня горизонтальної розмітки, що виконується з термопластичних мас або інших довговічних матеріалів, повинна мати у вологому стані коефіцієнт зчеплення не менше ніж 0,45.

1.2.4. На дорогах державного значення горизонтальна розмітка повинна бути світлоповертальною, а на інших - переважно світлоповертальною.

1.2.5. Розмітка виконується білим, жовтим і чорним колюрами.

1.2.6. У разі повторного нанесення розмітки не повинні залишатись видимі сліди старої розмітки.

1.2.7. Світлоповертальні елементи, що застосовуються разом із розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні бути праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого. Площина світлоповертального елемента повинна бути перпендикулярною до напрямку погляду водія (допускається відхилення в бік проїзної частини не більше ніж на 30╟С). Площа світлоповертальної поверхні елемента повинна бути не менше ніж 0,004 м2.

1.2.8. Координати колірності X і У точок перетину граничних ліній колірних областей дорожньої розмітки, що нанесена на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, які позначено в колометричній системі МКО (публікація Міжнародної Комісії по освітленню № 15 (Е-1.3.1), 1971 р. Центральне бюро МКО, том 4) за джерела світла С і геометрії вимірювання 45╟/0╟, повинні відповідати в 424b17je 080;могам, наведеним у табл. З і на рис. 1.

1.2.9. Коефіцієнт яскравості дорожньої розмітки, що наноситься на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, повинен відповідати значенням, наведеним у таблиці 4.

1.2.10. Питомий коефіцієнт сили світла дорожньої розмітки, що наноситься на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, виконаної із світлоповертальних матеріалів, за кута спостереження і кута освітлення повинен відповідати значенням, наведеним у табл. 5.

1.3. Методи контролю

1.3.1. Контроль світло- і кольоротехнічних характеристик слід проводити за температури повітря 25╠10╟С, відносної вологості 45-80 % і атмосферного тиску 84-107 кПа (630-800 мм рт. ст.).

1.3.2. Вимірювання координат колірності X, Y і коефіцієнта яскравості дорожньої розмітки 2 (рис. 2) проводять за допомогою спектрофотометра або колориметра 1 у разі розташування джерела світла С під кутом 45╟С, а вимірювального приладу - перпендикулярно до поверхні розмітки.

1 - спектрофотометр або колориметр; 2 - дорожня розмітка; С - джерело світла

Допускається контроль кольору дорожньої розмітки проводити методом візуального порівняння з еталонними зразками, затвердженими в установленому порядку, за денного світла і спостереження в напрямку, перпендикулярному поверхні розмітки.

1.3.3. Питомий коефіцієнт сили світла контролюють фотометричним методом.

Для вимірювань освітлювач 1 із стандартним джерелом світла типу А, фотоприймач 2, скоригований під спектральну чутливість фотометричного спостерігача за системою МКО, і зразок дорожньої розмітки 3, виконаної із світлоповертального матеріалу, установлюють відповідно до схеми, наведеної на рис. 3.

Визначення величини питомого коефіцієнта сили світла проводять шляхом порівняння показань фотоприймача у разі послідовного установлення еталона і випробного зразка.

1.3.4. Світлоповертальний ефект (п. 1.2.4) перевіряється візуально.

1 - освітлювач; 2 - фотоприймач; 3 - зразок дорожньої розмітки чи еталона;

2. Видимість розмітки і вертикальної розміток для різних швидкостей руху вдень на-

2.1. Вимоги щодо норм видимості розмітки ведено в табл. 6, у темну пору доби - в табл. 7, у сутінки - в

2.1.1. Нормативні значення відстані видимості горизонтальної і вертикальної розміток для різних швидкостей руху вдень наведено в табл..6, у темну пору доби √ в табл..7, у сутніки √ в табл. 8.

Примітки:

1. Ранкові сутінки - півгодинний період часу до сходу сонця.

2. Вечірні сутінки - півгодинний період часу після заходу сонця.

2.1.2. нормативне значення відстані видимості розмітки для конкретних ділянок доріг не може перевищувати геометричної (фактичної) відстані видимості поверхні дороги для горизонтальної розмітки чи відстані видимості відповідних елементів дорожніх споруд і інженерного обладнання автомобільних доріг для вертикальної розмітки.

2.2. Вказівки щодо забезпечення видимості розмітки

2.2.1. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки на сухих чистих покриттях потрібно наносити розмітку з максимально допустимими розмірами елементів, які наведено в табл. 1, 2 цього стандарту.

2.2.2. Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття, а також білих і чорних елементів вертикальної розмітки повинен бути максимально можливим.

Еталонні зразки повинні відповідати зразкам, наведеним у табл. 9.

2.2.3. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки в темну пору доби, на ділянках доріг, що не мають стаціонарного електричного освітлення, до розміткових матеріалів потрібно додавати світлоповертальні домішки (скляні мікрокульки) або придавати поверхні елементів розмітки грубошорстку форму. Поверхня "кнопок" повинна бути світлоповертальною.

2.2.4. На ділянках доріг, що не мають стаціонарного електричного освітлення, білі елементи розмітки 2.1-2.3 (табл. 2) повинні мати світлоповертальну поверхню, крім тумб з внутрішнім підсвічуванням.

Огороджувальні і напрямні пристрої, що позначають розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні мати світлоповертальні елементи прямокутної форми висотою не менше НІЖ 100 MM і шириною не менше ніж 40 мм чи округлої форми діаметром не менше ніж 70 мм. Світлоповертальні елементи в 424b17je 089;тановлюються через 25 м, а за довжини огороджувальних пристроїв не менше ніж 25 м, а за довжини огороджувальних пристроїв менше ніж 25 м - не менше ніж три елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).

2.3. Методи контролю

2.3.1. Для оцінки якості розмітки потрібно контролювати колір і розміри елементів розмітки, їх світлотехнічні характеристики та світлотехнічні характеристики дорожнього покриття.

2.3.2. Колір елементів повинен відповідати в 424b17je 080;могам цього стандарту і оцінюватись відповідно до п.1.3.2.

2.3.3. Геометричні розміри елементів розмітки визначаються за допомогою інструментів для вимірювання лінійних розмірів і кутів нахилу. Відхилення від норми не повинно перевищувати 10 %.

2.4.4. Білизну розміткових матеріалів у відносних одиницях по відношенню до молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2. Вона повинна складати для щойно нанесеної розмітки не менше ніж 0,5 на дорожніх покриттях з чорними в'яжучими і не менше ніж 0,7 на цементобетонних покриттях.

2.3.5. Контраст яскравості розмітки і дорожнього покриття (білих і чорних елементів для вертикальної розмітки) для щойно нанесеної розмітки повинен складати не менше ніж 0,6. У разі зниження показника в два рази потрібно відновити розмітку.

Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття (чорних і білих елементів для вертикальної розмітки) визначається за формулою:

K=(RrR2/R2)

де R1 - коефіцієнт дифузного відбиття (╚білизна╩) елементів горизонтальної розмітки (білих елементів вертикальної розмітки);

R2 - коефіцієнт дифузного відбиття дорожнього покриття (чорних елементів вертикальної розмітки).

2.3.6. Питомий коефіцієнт сили світла світлоповертальних елементів (катафотів) повинен складати

не менше ніж 35 .

Технічні характеристики світлоповертальних пристроїв перевіряються на відповідність технічних умов на них.

Візуально контролюються тільки зовнішній вигляд світлоповертальних пристроїв і стан світлоповертальної поверхні.

2.3.7. Основною характеристикою якості розмітки, що впливає на безпеку дорожнього руху, є фактична відстань її видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.

2.3.8. Відстань видимості розмітки визначається візуально із автомобіля, що стоїть на сухому дорожньому покритті за метеорологічної відстані видимості не менше ніж 1000 м.

Для визначення відстані видимості розмітки допускаються експерти з нормальною гостротою зору, але не нижче ніж 0,7 на гірше око.

Примітка. Під відстанню видимості розуміють відстань, на якій з висоти 1,2 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, що знаходиться на висоті 1,2 м над рівнем проїзної частини.

2.3.9. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.5, 1.6, 1.8, 1.9 і 1.11 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля зчитується кількість видимих елементів (штрихів) розмітки. Відстань видимості визначається за формулою:

S=(L1+L2).m+L2/2 де L1 - середня довжина елемента (штриха) дорожньої розмітки, м;

L2 - середня відстань між двома сусідніми елементами (штрихами) дорожньої розмітки, м;

m - кількість елементів (штрихів) дорожньої розмітки, видимих з автомобіля, од.

2.3.10. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.1, 1.2 і 1.3 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля візуально визначається місце, за яким розмітку уже не видно (межа видимості дорожньої розмітки). Межа видимості фіксується по відношенню до яких-небудь об'єктів або суб'єктів (на межі видимості розмітки може знаходитись один із експертів). Потім визначається візуально або вимірюється відстань від автомобіля до межі видимості розмітки.

2.3.11. Для визначення відстані видимості інших видів розмітки (горизонтальної і вертикальної), не передбачених пп.2.3.9 і 2.3.10, потрібно визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюється, шляхом повільного наближення до нього чи віддалення від нього легкового автомобіля з мінімально можливою швидкістю. Потім визначається візуально чи вимірюється відстань від автомобіля до елемента розмітки, що контролюється.

2.3.12. Під час визначення відстані видимості розмітки в темну Пору доби на ділянках доріг без стаціонарного електричного освітлення легковий автомобіль з відрегульованими згідно з Правилами № 1 ЄЕК ООН фарами установлюється посередині смуги руху з увімкнутим дальнім світлом. Вимірювання проводяться за методикою, наведеною в пп.2.3.8-2.3.11, для світлої пори доби, сутінок і для доріг із стаціонарним електричним освітленням.

2.3.13. Відстань видимості розмітки перевіряється візуально робітниками дорожньо-експлуатаційної служби щоквартально. Більш точні вимірювання за методикою, на веденою в п.2.3.3-2.3.12, проводять тільки на ділянках доріг, де відстань видимості визначена візуально і близька до значень, наведених в табл. 6-8.

Результати в 424b17je 110;зуального і інструментального контролю відстані видимості розмітки оформлюються письмово і затверджуються головним інженером дорожньо-експлуатаційної організації.

Якщо відстань видимості розмітки виявляється меншою ніж нормативні значення, що наведено в табл. 6-8, дорожню розмітку потрібно відновити.

2.3.14. Контрольні перевірки відстані видимості розмітки можуть виконуватись співробітниками Державтоінспекції, Держстандарту та іншими уповноваженими на це особами.

2.3.15. Відстань видимості (п.2.1.2), контраст яскравості дорожньої розмітки (п.2.2.2) і грубошорстка форма визначаються візуально.

3. Правила застосування дорожньої розмітки

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. Номери і зображення розмітки наведено в табл. 1 і 2.

3.1.2. Під час розмітки доріг ширина смуги руху повинна прийматись з урахуванням категорії доріг згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил. На дорогах, елементи поперечного профілю яких не відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил, ширина смуги руху, що розмічається, не повинна бути менше ніж 3 м; допускається зменшення ширини смуги, що призначена тільки для руху легкових автомобілів, до 2,75 м за умови введення потрібних обмежень на режим руху.

Примітка. Ширина смуги руху вимірюється між осями ліній дорожньої розмітки.

3.1.3. На цементобетонних покриттях у разі попадання поздовжньої лінії розмітки, що розділяє потоки попутного напрямку, на поздовжній шов допускається наносити її поряд із швом з лівого боку у напрямку руху, а лінії розмітки, що розділяють потоки зустрічного напрямку - з будь-якого боку.

3.2. Горизонтальна розмітка (талб. 1)

3.2.1. Горизонтальна розмітка повинна застосовуватись на автомобільних дорогах та вулицях з удосконаленим покриттям. При цьому на дорогах державного значення розмітка має виконуватись із зносостійких матеріалів.

3.2.2. Розмітку 1.1 застосовують:

1) для розділення транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках:

- на ділянках доріг з незабезпеченою видимістю, наведених у табл. 10, де зони з видимістю менше ніж допустима (на ділянці дороги з обмеженою видимістю, одна з яких (А) спостерігається під час руху в одному напрямку, а інша (А1) - під час руху в іншому напрямку) перекривають одна одну (ділянка В) (приклад наведено в додатку 2 (рис. 1)).;

- на ділянках доріг з трьома смугами для руху в обох напрямках для організації руху по одній і двох смугах в одному напрямку;

- на всій довжині кривих у плані, радіус яких не перевищує 50 м, а також на ділянках із змінним радіусом, що примикають до них. При цьому на дорогах, що мають дві смуги, розмітка повинна наноситися так, щоб було витримано відношення ширини внутрішньої смуги до зовнішньої відповідно до вимог табл. 11. На дорогах, що мають три смуги, це відношення зберігається для крайніх смуг, а середня смуга в цьому випадку повинна застосовуватись як роздільна;

- перед перехрестями, на яких відстань видимості не відповідає вимогам чинних будівельних норм і правил, та за інтенсивності руху по дорозі, що перетинається, 50 авт./до-бу і більше, - не менше ніж за 20 (40) м від розмітки 1.12, 1.13 чи краю проїзної частини, що перетинається. Приклади нанесення розмітки наведено в додатку 2 (рис. З, 4 і 9).

Примітка. Тут і далі цифра в дужках відповідає розмітці на дорогах з дозволеною швидкістю руху понад 60 км/год, а цифра без дужок - у решті випадків.

- перед залізничними переїздами від ближньої рейки до розмітки 1.12 і на відстані 100 м від розмітки 1.12;

- в місцях, де заборонено обгін усім транспортним засобам;

- перед перешкодою (опора шляхопроводу, острівець безпеки, бордюр тощо), що знаходиться ближче ніж 0,3 м від межі смуги руху, чи звужує смугу, а також у разі зменшення кількості смуг в конкретному напрямку з нахилом до осі не більше ніж 1:20 (1:50) (перехідна лінія) (перед перехідною лінією повинна наноситись розмітка 1.1 паралельно осі проїзної частини на відстані 20 (40) м від початку відхилення; приклад нанесення наведено в додатку 2 (рис. 6));

- перед пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедними доріжками за інтенсивності руху більше ніж 3000 авт./добу;

2) для позначення меж смуг руху за їх кількості - дві чи більше для одного напрямку руху

перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними переїздами не менше ніж 20 (40) м від розмітки 1.12 чи 1.13; приклади нанесення наведено в додатку 2 (рис. 4, 5);

3) для позначення меж ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено (острівці безпеки, зупинні майданчики тощо); приклади нанесення наведено в додатку (рис. 7, 13);

4) для позначення меж місць для стоянки транспортних засобів (приклад наведено в додатку 2 (рис. 8); при цьому мінімальні розміри одного місця для стоянки у разі послідовного розташування автомобілів уздовж краю проїзної частини повинні бути

2,5 х 7,5 м для легкових і 3,0 та 10,0 м для вантажних автомобілів, а у разі паралельного розташування автомобілів по відношенню один до одного √ відповідно 2,5 х 5,0 м і

3,0 х 7,0 м);

5) для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах, не позначених знаком 5.1 "Автомагістраль"* (приклад нанесення наведено в додатку 2 (рис. 13)).

У разі наявності бордюру крайову лінію допускається не наносити, за винятком небезпечних доріг, де вона наноситься на відстані 10 см від бордюру.

3.2.3. Розмітка 1.2 повинна застосовуватись для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах із знаком 5.1 ╚Автомагістраль╩, а також для позначення спеціально виділеної смуги для руху маршрутних транспортних засобів.

3.2.4. Розмітка 1.3 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і більше смуг руху в обох напрямках. Приклади нанесення наведено в додатку 2 (рис. 4, 5).

3.2.5. Розмітка 1.4 застосовується на дорогах, де заборонено зупинку транспортних засобів.

Розмітку слід наносити на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру. Приклади наведено в додатку 2 (рис. 8).

3.2.6. Розмітку 1.5 застосовують для:

- розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках (додаток 2, рис. 1-3, 5, 6, 8, 9, 11, 13), крім випадків, що зазначено в пп.3.2.3 і 3.2.13.

- позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху (додаток 2, рис. 4, 5, 9, 10-12), крім випадків, що зазначено в пп.3.2.3 і 3.2.13.

3.2.7. Розмітка 1.6 (лінія наближення) повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних (додаток 2, рис. 1-3, 5, 6) чи попутних (додаток 2, рис. 4, 5, 9) напрямків руху, і наноситись на відстані не менше ніж 50 (100) м перед нею.

3.2.8. Розмітка 1.7 застосовується для позначення смуг руху в межах перехрестя у випадках, коли потрібно показати траєкторію руху транспортних засобів чи підкреслити межі руху смуги. Приклади позначення смуг руху наведено в додатку 2 (рис. З, 4, 9, 12).

3.2.9. Розмітка 1.8 застосовується для позначення межі між смутою розгону чи гальмування і основною смутою руху. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 9). При цьому ширина розмітки повинна бути 0,4 м на автомагістралях і 0,2 м на інших дорогах.

3.2.10. Розмітка 1.9 (реверсивна лінія) повинна застосовуватись для позначення меж смуг руху, що призначені для реверсивного регулювання. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 11).

3.2.11. Розмітку 1.10 слід застосовувати на ділянках доріг, де потрібно заборонити стоянку транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 8). Розмітку наносять на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру.

3.2.12. Розмітка 1.11 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків попутних чи протилежних напрямків (бар'єрна лінія) у разі заборони перестроювання транспортних засобів із однієї смуги в іншу.

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення потоків протилежних напрямків, повинна наноситись на ділянках доріг з обмеженою видимістю, в тому числі на підйомах і спусках. В таких місцях вона суцільною лінією повинна бути повернута в бік смуги, з якої потрібно заборонити в 424b17je 080;їзд на смугу зустрічного руху. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 1-3).

Допускається застосовувати цю розмітку для розділення потоків протилежних напрямків перед позначеними пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедною доріжкою, перехрестями, якщо інтенсивність руху менше ніж 3000 од./добу на відстані не менше ніж 20 (40)м від них, а також перед залізничними переїздами на відстані 100 м від розмітки 1.12. При цьому розмітка 1.11 суцільною лінією повинна бути повернута в бік смуги, по якій рух здійснюється в бік зазначених ділянок доріг. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 5).

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення транспортних потоків попутніх напрямків, повинна наноситись:

- на ділянках підйомів, де в бік підйому рух здійснюється по двох смутах, на відстані не менше ніж 50 м від вершини підйому і ЗО м за нею; в цьому випадку розмітка 1.11 суцільною лінією повинна бути нанесена в бік крайньої правої смуги;

- на багатосмугових ділянках доріг для заборони пере-строювання на крайню ліву смуту, по якій організовано рух транспортних засобів з підвищеною межею швидкості;

- в інших випадках, коли потрібно виключити можливість перестроювання на смугу руху справа чи зліва, виділити ділянки в розмітках 1.1-1.3 для позначення місць перестроювання чи розвороту транспортних засобів, для позначення місць в'їзду на територію, що примикає, та виїзду з неї. Приклади наведено в додатку 2 (рис. 5, 6, 9,12,13).

Довжина штриха і проміжку між штрихами цієї розмітки повинна бути такою ж, як у попередньої лінії наближення 1.6, а у разі її відсутності може бути зменшена відповідно до 0,9 і 0,3 м.

3.2.13. Розмітка 1.12 (стоп-лінія) повинна застосовуватись перед перехрестями у разі наявності дорожнього знаку 2.2 ╚Проїзд без зупинки заборонено╩, в місцях, де рух регулюється світлофором, та перед залізничними переїздами і наноситись там, де водій зобов'язаний зупинитись. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 3-5,12).

У місцях, де рух регулюється світлофором, стоп лінію слід наносити з урахуванням забезпечення видимості сигналів світлофора водіями транспортних засобів, що зупинились. При цьому відстань від стоп-лінії до світлофора повинна бути не менше ніж 5 м у разі розташування світлофорів над проїзною частиною і не менше ніж 3 м - збоку проїзної частини.

Допускається зменшувати зазначену відстань до 3 м за наявності світлофорів типу 3 (повторювачі сигналів світлофора).

На залізничних переїздах стоп-лінію слід наносити на відстані не менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, а у разі відсутності - на відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 5).

3.2.14. Розмітка 1.13 повинна застосовуватись для позначення місця зупинки транспортних засобів у разі наявності знака 2.1 ╚Дати дорогу╩, як правило, у тих випадках, коли цей знак з будь-яких причин не може бути установлено у тому місці, де водій зобов'язаний дати дорогу. Приклад наведено у додатку 2 (рис. 9).

3.2.15. Розмітки 1.12 і 1.13 допускається наносити як по всій ширині проїзної частини даного напрямку руху, так і окремо по кожній смузі руху. Приклади наведено у додатку 2 (рис. 3,9).

Ці розмітки слід наносити під прямим кутом до осі смуги руху, якомога ближче до перехрещуваної проїзної частини (розмітку 1.12 - не менше ніж за 1 м перед нею чи перед наземним пішохідним переходом).

3.2.16. Розмітка 1.14 повинна застосовуватись для позначення місць, що виділені для переходу проїзної частини пішоходами.

Ширина пішохідного переходу, що розмічається, визначається з урахуванням інтенсивності пішохідного руху з розрахунку 1 м на кожних 500 пішоходів за годину, але не менше ніж 4 м.

Розмітки 1.14.1 і 1.14.2 повинні застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах. Якщо ширина пішохідного переходу менше ніж 6 м, слід застосовувати розмітку 1.14.1, а за ширини 6 м і більше - розмітку 1.14.2. Приклад застосування розміток наведено в додатку 2 (рис. 3). Лінії розміток 1.14.1 і 1.14.2 повинні наноситись паралельно осі проїзної частини.

Розмітка 1.14.3 повинна застосовуватись на пішохідних переходах, де рух регулюється світлофором. Приклад наведено у додатку 2 (рис. 4).

3.2.17. Розмітка 1.15 повинна застосовуватись для позначення перетину велосипедної доріжки з проїзною частиною дороги, що перетинається.

Розмітки 1.14.1, 1.14.2 і 1.14.3, 1.15 слід наносити перпендикулярно до осі проїзної частини дороги, що перетинається.

3.2.18. Розмітки 1.16.1-1.16.3 повинні застосовуватись для позначення напрямних острівців, при цьому розмітку 1.16.1 слід застосовувати в місцях розділення транспортних потоків протилежних напрямків, 1.16.2 - в місцях злиття транспортних потоків одного напрямку (додаток 2, рис. 10) і 1.16.3 -в місцях злиття транспортних потоків (додаток 2, рис. 9). На острівцях, що мають велику площу, розмітки 1.16.1-1.16.3 дозволяється виконувати в 424b17je 110;дповідно до додатка 2 (рис. 7).

3.2.19. Розмітка 1.17 повинна застосовуватись для позначення місць зупинок транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, і стоянок таксі, за винятком відокремлених від основної проїзної частини зупинних майданчиків. Довжина розмітки 1.17 повинна визначатись з урахуванням кількості транспортних засобів, що одночасно зупиняються чи стоять, але не менше ніж ЗО м для зупинок тролейбусів, автобусів і 20 м для стоянок таксі.

3.2.20. Розмітка 1.18 повинна застосовуватись для зазначених дозволених на перехресті напрямків руху по смугах. Приклади наведено в додатку 2 (рис. 4, 9, 10, 12). При цьому повинно послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанню між ними від 20 до 30 м. Основа стріли, найближчої до перехрестя, повинна бути на рівні початку розмітки 1.1, що розділяє потоки попутних напрямків руху.

Розмітка з зображенням тупика повинна наноситись перед перехрещенням доріг з проїзними частинами, що розділені бульваром, чи широкою розділювальною смугою, коли поворот на найближчу проїзну частину заборонено. Ця розмітка не наноситься, якщо ширина бульвару чи розділювальної смуги дозволяє нанести стріли без зображення тупика відповідно до умов, наведених в цьому пункті.

3.2.21. Розмітку 1.19 слід наносити у місцях, де зменшується кількість смуг руху в даному напрямку, чи у сполученні з розміткою 1.6 перед розміткою 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків за обмеженої видимості (пп.3.2.3 та 3.2.13) (додаток 2, рис. 1-3, 5, 6, 9). При цьому повинні послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанями між ними 15, ЗО, 45 м і т. д. (ЗО, 60, 90 м і т. д.).

3.2.22. Розмітка 1.20 повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.13 і наноситись на кожній смузі руху.

Відстань між основою трикутника розмітки 1.20 і розміткою 1.13 повинна бути в 424b17je 110;д 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку 2 (рис. 9).

3.2.23. Розмітка 1.21 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.12, якщо встановлено знак 2.2 ╚Проїзд без зупинки заборонено╩, і наноситись на кожній смузі руху.

Відстань між розмітками 1.21. і 1.12 повинна бути в 424b17je 110;д 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку 2 (рис. 3).

3.2.24. Розмітка 1.22 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.18 для позначення номера дороги чи маршруту в тих випадках, коли дорога перехрещується з іншою дорогою, такою ж чи більш високої категорії, або коли маршрут в місці перехрещення з іншою дорогою змінює свій напрямок.

Ця розмітка повинна наноситись посередині кожної смуги руху, що відповідає напрямку маршруту, перед перехрестями та після них.

Розмітка з буквою ╚Е╩ повинна застосовуватись на дорогах, призначених для міжнародного руху в установленому порядку.

Розмітка 1.22 повинна наноситись на відстані 1,0 м від розмітки 1.18. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 10).

3.2.25. Розмітку 1.23 наносять на смуги, позначені знаком 5.11 ╚Смуга для маршрутних транспортних засобів╩, і призначені для руху тільки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 12). Допускається наносити її на смуги гальмування на пунктах зупинки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 13).

Ця розмітка повинна наноситись по осі смути руху основою в бік транспортних засобів, що рухаються по ній. На початку смуги на відстані 10 м від межі перехрещення проїзних частин наноситься перша розмітка, а через 20 м - друга.

Розмітку 1.23 слід повторювати після пункту зупинки маршрутних транспортних засобів, розташованого більше ніж 50 м за перехрестям.

На перегоні довжиною більше ніж 200 м розмітку 1.23 слід повторювати через 200 м. В залежності від конкретних умов цю відстань може бути змінено.

3.2.26. Ширина лінії розміток 1.1, 1.3-1.7, 1.9-1.11, 1.17, а також граничних ліній розміток 1.16.1-1.16.3 повинна бути ОД (0,08) м.

3.2.27. Для написів, що не передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, що не запроваджують будь яких обмежень (назви населених пунктів, маршрутів руху тощо), повинні застосовуватись букви висотою 1,6 або 4,0 м (в залежності від швидкості руху транспортних засобів). Розміри основних елементів букв можуть вибиратись з урахуванням розмірів елементів цифр, наведених у додатку 1 (рис. 6, 7, 8).

3.3. Вертикальна розмітка (табл. 2)

3.3.1. Розмітка 2.1 повинна застосовуватись для позначення вертикальних елементів дорожніх споруд, металевих, бетонних конструкцій, опор штучного освітлення та інших перешкод, що розташовані в межах узбіччя чи знаходяться на відстані менше ніж 5 м від краю проїзної частини, а у разі наявності бордюру - на відстані менше ніж 0,75 м, а також в інших випадках, коли ці елементи є небезпечними для транспортних засобів, що рухаються. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 14-18).

Під час великої ширини вертикальної поверхні допускається розмічати тільки найближчий до поїзної частини край на ширину 0,5 м, у разі великої висоти - на висоту 2 м. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 17).

3.3.2. Розмітка 2.2 повинна застосовуватись для позначення нижнього краю проїзної конструкції тунелів, мостів та шляхопроводів, коли відстань від нього до покриття дороги менша ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної смуги, по якій здійснюється рух у напрямку дорожньої споруди. Приклади застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 14-16).

Допускається наносити розмітку 2.2 на прольот-них будівлях по всій ширині проїзної частини, по якій здійснюється рух у напрямку споруди.

3.3.3. Якщо розмітку 2.1 чи 2.2 неможливо нанести безпосередньо на поверхню дорожніх споруд, вона повинна виконуватись на щитах, що прикріплюються до цих споруд чи встановлюються безпосередньо перед ними.

3.3.4. Розмітку 2.3 застосовують для позначення круглих тумб у випадках, коли вони розташовуються на розділювальних смутах чи острівцях безпеки. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 18).

Білі смуги розміток 2.1-2.3 на ділянках доріг, що не мають штучного освітлення, допускається виконувати з світлоповертальних матеріалів.

3.3.5. Розмітка 2.4 повинна застосовуватись для позначення розташованих в межах дорожнього полотна напрямних стовпчиків, надовбів, опор огороджень, стійок дорожніх знаків тощо. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 18).

Нижній край чорної смуги розмітки 2.4 повинен бути повернутий в бік проїзної частини.

3.3.6. Розмітку 2.5 слід застосовувати для позначення бокових поверхонь початку дорожніх огороджень (протягом не менше ніж 10), що установлені на небезпечних ділянках доріг, а також по всій довжині огороджень на розв'язках різних рівнів, кривих у плані з радіусом меншим ніж 50 м, крутих спусках. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 18).

3.3.7. Розмітка 2.6 повинна застосовуватись для позначення бокових поверхонь дорожніх огороджень в усіх інших випадках, крім установлених в п.3.3.6. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 18).

Огороджувальні та напрямні пристрої, позначені розміткою 2.4-2.6, повинні мати світлоповертальні елементи. Ці елементи повинні бути праворуч за напрямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого.

Площина світлоповертального елемента повинна бути за можливості перпендикулярною до напрямку руху транспортних засобів.

Світлоповертальні елементи в 424b17je 089;тановлюються відповідно до п.2.2.4.

3.3.8. Розмітка 2.7 повинна застосовуватись для позначення поверхні піднятих острівців безпеки, бордюрів на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 17, 18).

Розміри елементів розмітки 2.7 чорного і білого кольорів відповідно слід приймати: для острівців безпеки - 0,2 і 0,4 м, для бордюрів - 0,5 і 1,0 м (1,0 і 2,0) м.


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ СВІТЛОФОРИ ДОРОЖНІ. ДСТУ 4092-2002

Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки

Затверджено наказом Держстандарту України від 03.06.02р. № 326

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Цей стандарт поширюється на світлофори дорожні, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах і встановлює основні технічні вимоги до них.

1.2 Вимоги цього стандарту обов'язкові.

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

4.1 Залежно від призначеності світлофори поділяють на групи:

∙ транспортні (в умовному позначенні - Т);

∙ пішохідні (в умовному позначенні - П).

У кожній групі світлофори поділяють на типи залежно від функційної призначеності і виконання відповідно до додатка А.

4.2 Світлофорам надано індекси, в яких літера відповідає групі, перша цифра - типу світлофора, друга - варіанту виконання.

4.4 Розміри робочих поверхонь розсіювачів (світлофільтрів) сигналів світлофорів за варіантами індексів світлофорів повинні відповідати зазначеним у таблиці 1, а граничні відхили розмірів - у таблиці 2.

5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

5.1 Характеристики

5.1.1 Світлофори треба виготовляти в 424b17je 110;дповідно до цього стандарту та технічних умов виробника на конкретні вироби, погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

5.1.2 Координати кольоровості сигналів, що їх визначають за стандартною колориметричною системою МКО 1971 р., повинні відповідати зазначеним у таблиці 4 та на рисунку 1.

5.1.3 Коефіцієнти пропускання світла кольоровими розсіювачами повинні відповідати зазначеним у таблиці 5.

Для світлофорів з безбарвними розсіювачами домінантна довжина хвилі випромінювання повинна відповідати зазначеній у таблиці 6

5.1.5 Світлорозподіл сигналів транспортних світлофорів з діаметром розсіювачів (світлофільтрів) 200 та 300 мм повинен відповідати таблиці 8.

5.1.6 Світловідбивальна властивість світлофорів із кольоровими розсіювачами, у разі освітлювання їх сонячними променями, не повинна перевищувати 0,15 кд/лк-м2.

5.1.9 Конструктивні вимоги.

5.1.9.1 Конфігурація та орієнтація стрілок на розсіювачах сигналів світлофорів Т1.4 - ТІ.15, Т2.1 - Т2.18, Т3.2 - Т3.4 повинні відповідати регульованому напрямку (напрямкам) руху транспортних засобів. Кількість зазначених на одному розсіювачі напрямків не повинна перевищувати двох.

5.1.9.2 За наявності додаткової секції, світлофори повинні бути обладнані світловідбивальними екранами білого кольору прямокутної форми із закругленими краями, що виступають за габарити світлофора на 120 мм.

5.1.9.3 У світлофорах, як джерело світла, можна══ застосовувати══ лампи══ розжарювання══ або кольорові світловипромінювальні елементи в 424b17je 110;дповідно червоного, жовтого та зеленого кольорів.

5.1.9.4 Можливість фокусування джерела світла (для лампових).

5.1.9.6 Форма світлофорної секції повинна бути прямокутна, а козирок - напівциліндричний.

5.1.9.7 Корпус і козирок світлофора повинні бути чорного або сірого кольору.

5.1.9.8 Розбіжність вмикання однієї групи ламп не повинна перевищувати 0,12 с.

5.1.9.12 Сонячні промені не повинні впливати на розрізнення сигналів світлофора.

7 ПРАВИЛА ЗАСТОСОВУВАННЯ

7.1 Світлофори типу 1, виконання ТІЛ - ТІ.З, ТІ.16, ТІ. 17, треба застосовувати для одночасного пропускання транспортних засобів в усіх дозволених напрямках на даному підході до перехрестя.

Можна застосовувати світлофори зазначених виконань і в особливих випадках - на залізничних переїздах, перехрещенні з трамвайною колією, в місцях звуження проїзної частини, дорожньо-ремонтними роботами та ін.

7.1.1 Світлофори виконань ТІ.4 - ТІ.15 треба застосовувати для відокремленого пропускання транспортних потоків у визначених напрямках з одного підходу до перехрестя у виняткових випадках, якщо в конкретних умовах із технічних та економічних міркувань неможливо використати світлофори типу 2.

Світлофори виконань ТІ.13 - ТІ.15 можна компонувати однією з додаткових секцій залежно від схеми організації дорожнього руху на перехресті.

7.2 Транспортні світлофори типу 2 треба застосовувати для регулювання руху у визначених напрямках у тих випадках, коли транспортний потік, що рухається на їхній дозволяючий сигнал, не перетинається (злиття можливе) в межах перехрестя з транспортними потоками інших напрямків руху, а також не перетинається з пішохідними потоками (безконфліктне регулювання). У цьому випадку кожному напрямкові руху транспортних засобів повинен відповідати свій світлофор.

Застосовуючи світлофори виконань Т2.10 - Т2.12, Т2.16 -Т2.18 можливе одночасне вмикання зеленого сигналу з початком руху пішоходів, що переходять проїзну частину вулиці праворуч.

Впроваджуючи світлофорне регулювання перевагу треба віддавати транспортним світлофорам типу 2.

7.3 Транспортні світлофори типів 1 і 2, виконань ТІ.З, ТІ.6, Т1.9, Т1.12, Т1.15, Т1.17, Т2.3, Т2.6, Т2.9, Т2.12, Т2.15, Т2.18 з сигналами діаметром 300 мм треба застосовувати:

∙ на магістральних дорогах та площах;

∙ на дорогах з максимально допустимою швидкістю руху більше ніж 60 км/год;

∙ у несприятливих умовах видимості.

Світлофори виконань Т1.2, Т1.5, Т1.8, ТІЛІ, Т1.14, Т2.2, Т2.5, Т2.8, Т2.11, Т2.14, Т2.17 треба встановлювати з боку другорядних доріг перед перехрестями у вищезазначених умовах. Світлофори типів 1 і 2 решти в 424b17je 080;конань треба застосовувати в усіх інших випадках.

7.4 Транспортні світлофори типу 3 треба застосовувати як повторювані сигналів світлофорів типу 1 у разі, якщо їх видимість ускладнена для водія першого транспортного засобу, що зупинився біля стоп-лінії на крайній смузі проїзної частини даного напрямку.

Можна застосовувати ці світлофори для регулювання руху велосипедистів у місцях перетинання дороги велосипедною доріжкою.

7.5 Транспортні світлофори типу 4 треба застосовувати для регулювання в'їзду на окремі смуги проїзної частини.

7.6 Транспортні світлофори типу 5 треба застосовувати тільки для безконфліктного регулювання руху трамваїв, а також маршрутних автобусів і тролейбусів, що рухаються спеціально виділеною смугою. В інших випадках для регулювання руху цих видів транспортних засобів треба використовувати транспортні світлофори типу 1 або 2.

7.7 Транспортні світлофори типу 6 треба застосовувати для регулювання дорожнього руху через залізничні переїзди, розвідні мости, причали поромних переправ, у місцях виїжджання на дорогу спеціальних транспортних засобів (оперативних, дорожньо-експлуатаційних і комунальних служб).

7.8 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати для позначання нерегульованих перехресть чи пішохідних переходів.

7.9 Пішохідні світлофори типів 1 і 2 треба застосовувати для регулювання руху пішоходів через проїзну частину доріг.

На пішохідних переходах, якими регулярно користуються сліпі, окрім світлофорної сигналізації можна застосовувати звукову сигналізацію, що працює в узгодженому режимі з пішохідними світлофорами.

7.10 Транспортні світлофори типів 1,2 і пішохідні світлофори треба встановлювати за наявності хоча 6 однієї із таких п'яти умов.

УМОВА 1. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша зазначеної в таблиці 9.

═УМОВА 2. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша:

∙ 600 од./год (для доріг з розділовою смугою - 1000 од./ год) головною дорогою в двох напрямках;

∙ 150 пішоходів переходять проїзну частину в одному найбільш завантаженому напрямку в кожну із тих же 8 год.

Для населених пунктів із чисельністю мешканців менше ніж 10 тис. чол. нормативи за умовами 1 та 2 становлять 70 % зазначених.

УМОВА 3. Існує проміжок часу в 1-ну годину, протягом якого виконується умова 2.

УМОВА 4. Умови 1 та 2 одночасно виконуються за кожним окремим нормативом не менше ніж на 80%.

УМОВА 5. За останні 12 місяців на перехресті скоєно не менше трьох дорожньо-транспортних пригод, яких можна було 6 запобігти за наявності світлофорної сигналізації (наприклад, зіткнення транспортних засобів, що рухаються з поперечних напрямків, наїзди транспортних засобів на пішоходів, що переходять дорогу, зіткнення між транспортними засобами, що рухаються в прямому напрямку та тих, що повертають ліворуч із зустрічного напрямку). До того ж умови 1 або 2 повинні виконуватись не менше ніж на 80%.

7.11 Вводити світлофорне регулювання, яке здійснюється світлофорами типів 1 та 2 в місці перетинання дороги й велосипедної доріжки, треба у випадку, коли велосипедний рух має постійний характер, а його інтенсивність перевищує 50 велосипедистів на годину.

7.12 Транспортні світлофори типів 1, 2 та пішохідні світлофори можна застосовувати і в випадках, не передбачених 7-Ю й 7.11, за відповідного техніко-економічного обґрунтування та за узгодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

7.13 Вводити реверсивне регулювання з використанням транспортних світлофорів типу 4 треба за наявності одночасно таких умов:

∙ інтенсивність руху транспортних засобів у години пік становить більше ніж 500 од./год на смугу руху в більш завантаженому напрямку;

∙ сумарна інтенсивність руху транспортних засобів у більш завантаженому напрямку перевищує інтенсивність зустрічного руху більше ніж на 500 од./год;

∙ зазначена нерівномірність руху систематично змінюється за напрямками протягом доби або по днях тижня;

∙ проїзна частина дороги має три та більше смуг руху в обох напрямках.

7.14 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати

за таких умов:

∙ не забезпечено видимість небезпечної ділянки на відстані, достатній щоб транспортний засіб міг зупинитися рухаючись зі швидкістю, допустимою на попередній ділянці дороги;

∙ умови 1 або 2 пункту 7.10 виконуються від 50% до 100% (за винятком граничних значень), або одночасно від 50% до 80% (за винятком граничних значень).

7.15 За наявності на дорозі декількох проїзних частин, призначених для руху в одному напрямку й відокремлених одна від одної розділювальними смугами, для регулювання руху по кожній із них треба застосовувати окремий світлофор.

7.16 Розташованість дорожніх світлофорів (окрім транспортних типу 3 та пішохідних) повинна забезпечувати в 424b17je 080;димість їх сигналів на відстані не меншій ніж 100 м з будь-якої смуги руху, на яку поширюється їх дія, за будь-яких по-годних умов. У іншому випадку треба попередньо встановити дорожні знаки 1.24 ╚Світлофорне регулювання╩.

Мінімальну відстань видимості сигналів світлофора розраховують за формулою:

L>LP + IT + LC, (1)

де L - відстань видимості світлофора (м);

LP - шлях що проїде автомобіль за час реакції водія (м);

IT - шлях, що проїде автомобіль за час гальмування (м);

LC - відстань від світлофора до розмітки 1.12 ╚Стоп-лінія╩.

LP = Vflxt, (2)

ІТ = УД/2х8х(ф╠і), (3)

де УД, - максимальна дозволена швидкість руху на дорозі (м/с);

t - тривалість часу усвідомлювання водієм необхідності гальмування й приведення в дію гальмівної системи (с);

g - пришвидшення сили тяжіння (м/с2);

ф - коефіцієнт зчеплення;

і - повздовжній нахил (%о).

Розташованість транспортних світлофорів типу 3 повинна забезпечувати в 424b17je 080;димість їх сигналів водієм першого транспортного засобу, що зупинився перед дорожнім знаком 5.62 ╚Місце зупинки╩ згідно з ДСТУ 4100 чи дорожньою розміткою 1.12 ╚Стоп-лінія╩ згідно з ДСТУ 2587 на крайній смузі, найближчій до цього світлофора.

Розташованість пішохідних світлофорів повинна забезпечувати в 424b17je 080;димість їх сигналів пішоходам з протилежного боку проїзної частини дороги яку перетинає пішохід.

7.18 Висота встановлених світлофорів від нижньої точки корпусу до поверхні проїзної частини (див. рисунок 2) повинна становити:

а) для транспортних світлофорів (окрім типу 3):

∙ у разі розташування над проїзною частиною - від 5,0 до 6,0 м;

∙ у разі розташування збоку від проїзної частини - від 2,0 до 3,0 м;

б) для транспортних світлофорів типу 3 - від 1,5 до 2,0 м;

в) для пішохідних світлофорів - від 2,0 до 2,5 м. Розташовувати на одній опорі транспортні світлофори

типів 1 або 2 не можна нижче пішохідних світлофорів.

Уздовж однієї дороги висота встановлених світлофорів та їх віддаленість від проїзної частини повинна бути за можливості однакова.

7.19 Відстань від краю проїзної частини до світлофора, встановленого збоку від проїзної частини, повинна становити в 424b17je 110;д 0,5 до 2,0 м (див. рисунок 2).

7.20 Розташованість світлофорів відносно розмітки 1.12 ╚Стоп-лінія╩ повинна забезпечувати розпізнаваність їхніх сигналів водіями перших транспортних засобів, що стоять біля неї (див. рисунок 3).

Рекомендована відстань у горизонтальній площині від транспортних світлофорів до розмітки 1.12 ╚Стоп-лінія╩ на підході до регульованої ділянки повинна бути не менша ніж 5,0 м у разі встановлення їх над проїзною частиною й не менша ніж 3,0 м у разі встановлення збоку від проїзної частини. Використовуючи світлофори типу 3 відстань у горизонтальній площині від транспортного світлофору, встановленого збоку від проїзної частини, до стоп-лінії на підході до регульованої ділянки можна зменшувати до 1,0 м.

За відсутності на регульованому переході розмітки 1.14.3 пішохідні світлофори повинні бути установлені так, щоб відносно транспортних засобів, що наближаються до переходу, пішохідний світлофор з правої сторони проїзної частини містився на ближній межі переходу, а з лівої сторони - на дальній. За наявності дорожньої розмітки 1.14.3 дозволяється установлювати пішохідні світлофори на одному перетині дороги.

7.22 Транспортні світлофори треба розміщувати в 424b17je 110;дповідно до таких варіантів, перевагу у використовуванні яких для різних типів і виконань світлофорів зазначено у таблиці 10:

- перед перехрестям (регульованим пішохідним переходом):

а - праворуч від проїзної частини;

б - над проїзною частиною;

в - ліворуч від проїзної частини на розділовій смузі, на-прямовому острівці чи острівці безпеки;

г - ліворуч від проїзної частини. (Варіант можна застосовувати на дорогах з одностороннім рухом транспортних засобів. За двостороннього руху варіант можна застосовувати за наявності не більше трьох смуг зустрічного руху, до того ж світлофори треба розташовувати на консольних опорах (за однієї зустрічної смуги можна встановлювати світлофор на стояку))

- на території перехрестя:

д - ліворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

е - праворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

- за перехрестям (регульованим пішохідним переходом):

ж - на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

з - ліворуч від проїзної частини;

і - праворуч від проїзної частини.

Варіанти ж, з, і можна застосовувати лише у випадках, якщо відстань між стоп-лінією та світлофором не перевищує 25 м.

Примечания:" *Варіант використовують за відсутності на даному підході до перехрестя світлофорів виконань Т2.4 ≈ Т2.6. **Можна застосовувати лише використовуючи варіанти в та г розміщення основного світлофора. ****Дозволено встановлювати один світлофор типу 7 на центральному острівці або підвішувати його над центром перехрестя ***Регулюючи рух трамваїв, що ідуть відособленою колією, дозволено розміщувати між коліями.

7.23 Якщо режим роботи світлофорного об'єкта передбачає різну тривалість та/або послідовність сигналів для окремих смуг руху, світлофори типу 2 як правило встановлюють над кожною відповідною смугою.

Світлофори типу 2 треба обладнувати табличкою білого кольору із зображенням чорної стрілки (стрілок), що вказує напрямок (напрямки) руху, який регульований даним світлофором. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 400 мм.

7.24 Транспортні світлофори типу 3 треба розміщувати під відповідними світлофорами виконань ТІЛ - ТІЛ2.

Використовуючи світлофори типу 3 для регулювання руху велосипедистів їх треба встановлювати праворуч від велосипедної доріжки на відстані від 0,4 до 1,5 м обладнуючи табличкою білого кольору з чорним символом велосипеда, згідно з ДСТУ 4100. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 200 мм.

7.25 Транспортні світлофори типу 4 треба встановлювати на початку регульованої смуги над нею й повторювати таким чином, щоб відстань між цими світлофорами забезпечувала видимість водіями транспортних засобів не менше двох послідовно встановлених світлофорів.

7.26 Пішохідні світлофори треба розміщувати на тротуарах з обох сторін проїзної частини. За наявності острівця безпеки або розділової смуги - і на них, якщо кількість смуг руху в одному напрямку більша чотирьох.

7.27 Транспортні світлофори типів 1 та 2 потрібно дублювати, якщо рух, що регулюється цими світлофорами, здійснюється двома і більше смугами і в конкретних умовах неможливо забезпечити в 424b17je 080;конання вимог для розпізнання сигналів відповідно до 7.20.

За наявності світлофорів типу 3 світлофори виконань ТІЛ - ТІ.9 не дублюються.

Транспортні світлофори типу 2, розташовані над проїзною частиною (смугою руху) не дублюються.

7.28 Усі світлофори, встановлені на одному світлофорному об'єкті (крім світлофорів типу 4), повинні працювати у взаємозалежних режимах.

Кожний світлофорний об'єкт, що входить у систему координованого регулювання рухом, повинен мати можливість працювати в індивідуальному автоматичному режимі, незалежно від роботи інших світлофорних об'єктів.

7.29 Під час роботи світлофорів треба дотримуватися такої послідовності вмикання сигналів:

∙ у транспортних світлофорах типів 1 - 3 - червоний -червоний з жовтим - зелений - жовтий - червоний ... Дозволено застосовувати послідовності: червоний - зелений - жовтий - червоний═══ червоний - жовтий - зелений - жовтий - червоний

∙ у транспортних світлофорах типу 4 - послідовне вмикання червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. Світлофори типу 4 можна доповнювати жовтим сигналом у вигляді стрілки й мати таку послідовність: червоний - зелений - жовтий - червоний

∙ у транспортних світлофорах типу 5 - відповідно до режиму роботи світлофорного об'єкта та напрямом руху транспортних засобів громадського користування;

∙ у транспортних світлофорах типів 6 і 7 - поперемінно вмикання двох миготливих сигналів (миготіння одного сигналу в світлофорах виконань Т6.3, Т6.4, Т7.3, Т7.4); у світлофорі виконання Т6.5 при закритому залізничному переїзді -поперемінно вмикання двох миготливих червоних сигналів, при відкритому - миготіння одного місячно-білого сигналу; частота миготіння сигналів- 1 с;

∙ у пішохідних світлофорах, встановлених на пішохідних переходах, де пропускання транспортних та пішохідних потоків здійснюється в різні такти регулювання (безконфліктне регулювання) - почергове вмикання червоного та зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. До того ж вмикання зеленого сигналу, який дозволяє рух пішохідного потоку через проїзну частину, повинно бути лише після ввімкнення червоного сигналу для транспортного потоку, який рухався нею. У пішохідних світлофорах, що їх встановлюють на пішохідних переходах, де пропускання транспортних і пішохідних потоків здійснюється одночасно відповідно до Правил дорожнього руху (конфліктне регулювання) - почерговим вмиканням червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта.

7.30 Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1-3 і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також нижнього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5. Частота миготіння сигналів -1с.

7.33══ Під══ час══ регулювання══ руху транспортними світлофорами виконань ТІ.4 - ТІ.15 не можна допускати постійної дії якої-небудь комбінації сигналів (наприклад, червоного з сигналом додаткової секції).


ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ. ПОСТАНОВА №9 від 01.11.96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя

2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно - правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.



КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ПОРЯДОК направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 17 грудня 2008 р. №1103

1. Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

2. Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі -стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

3. Огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря -══ фельдшером═ фельдшерсько-акушерського═ пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

5. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

7. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

8. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

9. Проведення огляду водіїв транспортних засобів учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.

10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

11. Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).

Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.

12. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

13. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.

14. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18

1. Затвердити та ввести в дію з 1 квітня 1995 року Інструкцію про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (додається).

2. Начальникам ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, М.Севастополі та на транспорті:

2.1. Організувати в 424b17je 080;вчення згаданої Інструкції усіма працівниками органів внутрішніх справ, які відповідно до вимог чинних нормативних актів оформляють документи про правопорушення, вчинені особами, відносно яких є достатньо підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, і до 31 березня 1995 року прийняти в 424b17je 110;д цих працівників заліки.

2.2. Забезпечити направлення громадян для огляду на стан сп'яніння і проведення огляду відповідно до чинного законодавства і положень Інструкції.

2.3. Провести роботу щодо роз'яснення положень Інструкції в трудових колективах. До ЗО червня 1995 року обладнати в 424b17je 110;дповідні інформаційні стенди в приміщеннях міськрайорганів внутрішніх справ, підрозділів ДАІ, автогосподарствах, а також на організованих стоянках транспорту індивідуальних власників.

2.4. Забезпечити зазначену в пункті 2.1 цього наказу категорію працівників органів внутрішніх справ бланками протоколу, передбаченого Інструкцією, та індикаторними трубками ╚Контроль тверезості╩.

2.5. Зобов'язати керівників міськрайорганів внутрішніх справ, командування підрозділів ДАІ, інших служб міліції постійно здійснювати контроль за дотриманням підлеглими вимог Інструкції, оперативно вживати заходів до усунення виявлених недоліків і порушень.

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я виконкомів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів:

3.1. Вжити в 424b17je 080;черпних заходів до покращення організації та підвищення якості медичного огляду на стан сп'яніння.

3.2. Забезпечити контроль за проведенням медичними працівниками огляду громадян на стан сп'яніння відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України та цієї Інструкції.

3.3. Виходячи з місцевих умов, організувати проведення в лікувально-профілактичних закладах лабораторних досліджень на стан сп'яніння.

3.4. Покласти організаційно-методичне керівництво в питанні проведення оглядів на стан сп'яніння на регіональні наркологічні диспансери.

5. Вважати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про порядок направлення громадян на огляд для встановлення стану сп'яніння і проведення огляду, затверджену наказом міністра внутрішніх справ СРСР, міністра охорони здоров'я СРСР, міністра юстиції СРСР від 29 червня 1983 року № 45/06-14/14/14/К-8-347.

Міністр внутрішніх справ України Міністр охорони здоров▓я України Міністр юстиції України═ В.І.Радченко В.О.Бобров В.В.Онопенко

ІНСТРУКЦІЯ про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів

Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року №114/38/15-36-18

1. Загальні положення

1.1. Інструкція визначає порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Згідно з чинним законодавством України вчинення адміністративного правопорушення громадянином, який знаходиться у стані сп'яніння, може бути в 424b17je 080;знано обставиною, що обтяжує відповідальність. Відповідно до вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок ╚Контроль тверезості╩ або інших спеціальних технічних засобів та(або) працівниками медичних закладів.

Проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп'яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп'яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов'язковим.

Ознаками знаходження особи у стані сп'яніння є:

1.1.1. Наявність ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Заява громадян про вживання водієм спиртних напоїв, а так само признання в цьому самої особи.

1.1.2. Наявність ознак наркотичного чи іншого сп'яніння: наведені вище ознаки алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з рота), а також звужені чи дуже широкі зіниці, які майже не реагують на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання. Специфічною ознакою можуть бути численні сліди від ін'єкцій на руках чи тілі.

1.2. Іноземці й особи без громадянства підлягають огляду на загальних підставах. Огляд іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, здійснюється, за їх згодою, у закладах охорони здоров'я.

1.3. У разі, коли особу, що перебуває в стані сп'яніння, доставляють до медичного витверезника, підставою для притягнення її до відповідальності є протокол медичного витверезника. Копія його видається працівнику міліції або іншій службовій особі, які доставили особу на витверезвлення.

1.4. В інших випадках огляд особи на стан сп'яніння проводиться з додержанням вимог цієї Інструкції.

1.5. Під час проведення огляду працівники закладів охорони здоров'я та міліції повинні діяти тактовно, не принижуючи честі й гідності особи, яка оглядається.

2. Огляд з використанням індикаторних трубок ╚Контроль тверезості╩

2.1. До проведення огляду особи на стан сп'яніння із застосуванням індикаторної трубки ╚Контроль тверезості╩ допускаються уповноважені працівники органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання.

2.2. Перед застосуванням індикаторної трубки ╚Контроль тверезості╩ перевіряється її придатність до використання. Забороняється застосовувати трубку, якщо вона має механічні пошкодження, порушена її герметичність, наповнювач має зелені вкраплення та пересипається по трубці, минув гарантійний строк придатності, наявні інші порушення вимог паспорта, що додається до неї підприємством-виготовлювачем.

2.3. Огляд водія (іншої особи) з використанням індикаторної трубки ╚Контроль тверезості╩ проводиться в присутності двох свідків. При цьому працівник міліції одержує згоду особи на її огляд на стан сп'яніння з використанням трубки ╚Контроль тверезості╩ або інших технічних засобів. У разі відсутності такої згоди огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

При отримані згоди трубку розкривають, безпосередньо, перед застосуванням у присутності особи, яку оглядають, і свідків. Працівник, котрий проводить огляд, надіває мундштук респіраторного балона на кінець трубки, що знаходиться ближче до реагенту, і пропонує особі, яку оглядають, взяти з упаковки індивідуальний мундштук одноразового використання, надіти його на протилежний кінець трубки і продути її до повного заповнення згаданого балона.

Наповнювач під дією парів алкоголю повинен протягом 1-2 хвилин змінити колір з жовтого на зелений.

Якщо колір реагенту змінився з жовтого на зелений, то пробу на вміст пари алкоголю в повітрі, що видихається, вважають позитивною. Якщо зміни кольору реагенту на зелений не відбулося, пробу вважають негативною.

2.4. Результати огляду оформляються протоколом огляду особи на стан сп'яніння (додається), а у разі, коли відповідні позиції передбачені в протоколі про адміністративне правопорушення, - розділом цього протоколу.

Бланки протоколів огляду особи на стан сп'яніння є документами суворого обліку та звітності. Вони виготовляються типографським способом ГУМВС України в Криму, м.Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.

2.5. Позитивна проба на алкоголь у повітрі, що видихається, є підтвердженням факту вживання алкогольного напою, а протокол, при згоді особи з результатами огляду, - підставою для притягнення її, згідно з чинним законодавством до відповідальності, у тому числі водіїв - за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.

Якщо оглянута особа не погоджується з результатами проби, цю особу направляють на огляд до закладу охорони здоров'я.

2.6. Якщо водій ухиляється від огляду, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

2.7. У разі підозри на наявність у особи, яку оглядають, захворювання, зовнішні ознаки якого схожі на ознаки алкогольного сп'яніння, або травматичних ушкоджень перевірка цієї особи з допомогою індикаторних трубок ╚Контроль тверезості╩ або інших спеціальних технічних засобів не проводиться. Даній особі, у разі необхідності, подається перша медична допомога, після чого вона доставляється до лікувального закладу з метою надання медичної допомоги і огляду на стан сп'яніння.

2.8. Викладені в цій Інструкції процесуальні дії працівників по огляду осіб на стан сп'яніння поширюються й на інші технічні засоби, які допускаються до застосування за погодженням з Міністерством охорони здоров'я та Міністерством внутрішніх справ України. При цьому слід неухильно дотримуватись, викладеного в Інструкції підприємства-виготовлювача чи в іншій нормативно-технічній документації, порядку технічної експлуатації приладу.

3. Огляд у закладах охорони здоров'я

3.1 Огляд у закладах охорони здоров'я для встановлення стану сп'яніння особи проводиться будь-якої пори доби в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів лікарями-психіатрами-наркологами або у визначених органами охорони здоров'я лікувально-профілактичних установах чи пересувних спеціалізованих медичних лабораторіях лікарями-психіатрами, психіатрами-наркологами, невропатологами, спеціально підготовленими лікарями інших спеціальностей, фельдшерами фельдшерсько-акушерських пунктів, значно віддалених від лікувальних закладів, які пройшли спеціальну підготовку з використанням методик та приладів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України, за списком, затвердженим головним лікарем центральної міської (районної) лікарні.

Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння особи, затверджується регіональним органом охорони здоров'я за погодженням із відповідним органом внутрішніх справ. Проведення огляду на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.

3.2. Направлення на огляд здійснюють працівники міліції, слідчі, прокурори, судді, а також службові особи підприємств, установ і організацій за місцем роботи особи, яка направляється на огляд. Якщо особа направляється з підприємства, установи чи організації, у неї повинно бути письмове звернення, завірене відповідною печаткою. Допускається проведення огляду за особистим зверненням громадянина на підставі його письмової заяви.

Особа, яка направлена на огляд за письмовим зверненням підприємств, установ чи організації може прибути в заклад охорони здоров'я як самостійно, так і в присутності уповноважених працівників цих підприємств.

3.3. Особи, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, повинні бути доставлені до місця проведення огляду не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його проведення.

3.4. Якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі, в обов'язковому порядку, проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими результатами огляду, проводяться аналогічні дослідження.

В усіх випадках лікарі лікувально-профілактичних закладів відповідно до порядку, передбаченого Міністерством охорони здоров'я України, складають за визначеною формою протокол огляду для встановлення стану сп'яніння.

3.5. Працівник міліції, службова особа або уповноважений працівник підприємства, установи чи організації, які доставили громадянина на огляд, повинні вжити заходів до встановлення його особи. Лікар повинен упевнитися в особі, яку оглядає, ознайомитись з її документами (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо). Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду. У цьому разі в протоколі огляду для встановлення стану сп'яніння зазначаються прикмети особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі потреби, дані про оглянуту особу додатково повідомляються закладу охорони здоров'я.

3.6. Висновки, за результатами огляду лікарем, повідомляються оглянутій особі, у присутності особи, яка її доставила, про що робиться запис у протоколі.

Якщо особа, яка оглядається, ухиляється від проходження огляду (не дає можливості провести його в необхідному обсязі), це також відображається в протоколі з обов'язковим зазначенням у ньому ознак сп'яніння і дій особи по ухиленню від огляду.

Протокол складається у двох примірниках, перший з яких видається працівнику міліції, службовій особі, уповноваженому працівнику підприємства, установи, організації, що доставила громадянина для огляду, і засвідчується підписом лікаря і печаткою, а другий залишається в закладі охорони здоров'я.

У разі, коли особа за направленням відповідного підприємства, установи, організації самостійно звернулась до закладу охорони здоров'я для проведення огляду, протокол медичного огляду надсилається поштою на їх адресу, або передається їх представникові.

Відсутність бланків протоколів не може бути причиною відмови у проведенні огляду.

3.7. Кожний випадок огляду громадян на стан сп'яніння обов'язково фіксується в установленому Міністерством охорони здоров'я України порядку в прошнурованому, пронумерованому і скріпленому печаткою журналі, який ведеться і зберігається працівниками закладу охорони здоров'я. У разі необхідності вони надають працівникам міліції відомості про направлення співробітниками органів внутрішніх справ громадян на огляд за певний період часу.

3.8. Особа, яка оглядалася, а також працівник міліції, котрий доставив особу на огляд, в десятиденний строк мають право оскаржити в 424b17je 080;сновки огляду до контрольної комісії медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння регіонального наркодиспансера або, в установленому порядку, до відповідної контрольної комісії Міністерства охорони здоров'я чи народного суду.

3.9. Витрати на проведення огляду можуть компенсуватися на договірній основі. Замовниками на проведення огляду не можуть виступати фізичні особи за винятком випадків проведення огляду з їх ініціативи.

3.10. Висновки щодо огляду особи на стан сп'яніння, одержані з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, а винні в цьому службові особи несуть відповідальність у встановленому законодавством України порядку.



МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ СССР

ПРИКАЗ 08.09.1988 №694

О мерах по дальнейшему совершенствованию медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения

В настоящее время медицинское освидетельствование лиц с подозрением на употребление алкоголя широко осуществляется в учреждениях здравоохранения. Прежде всего это касается освидетельствования водителей автотранспорта и других подвижных средств. Освидетельствование также осуществляется при заболеваниях и травмах вследствие опьянения или действий, связанных с опьянением и употреблением алкоголя, а также в случае конфликтных ситуаций, связанных с пребыванием на работе в нетрезвом состоянии. Указанные обстоятельства налагают на работников здравоохранения повышенную ответственность за качество проведения медицинского освидетельствования и обоснованность выносимых ими заключений.

Вместе с тем, на местах в организации медицинского освидетельствования для установления состояний, связанных с употреблением алкоголя, имеются серьезные недостатки. Нередко врачи,

привлекаемые к проведению такого освидетельствования, не осведомлены о всех действующих по этому вопросу нормативных документах; осуществляемое ими освидетельствование не соответствует требованиям инструкции, выносимые заключения должным образом не обосновываются результатами самого освидетельствования. Вследствие этого только за 1985-1987 годы Центральной контрольной комиссией экспертизы алкогольного опьянения при Минздраве СССР на основании экспертной оценки актов медицинского освидетельствования и медицинской документации, заключения о наличии алкогольного опьянения более чем в половине случаев признаны необоснованными.

В целях дальнейшего повышения качества медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения, организационно-методического улучшения этой работы органами и учреждениями здравоохранения.

ПРИКАЗЫВАЮ:

1. Министрам здравоохранения союзных и автономных республик, заведующим областными (краевыми) отделами здравоохранения, начальникам управлений (главных управлений) здравоохранения:

1.1. Принять необходимые меры по улучшению организации и повышению качества медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения.

1.2. Обеспечить контроль за проведением медицинскими работниками медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения в строгом соответствии с порядком, устанавливаемом Минздравом СССР.

Первый заместитель Министра И.Н.Денисов


МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ МЕДИЦИНСКОЕ ОСВИДЕТЕЛЬСТВОВАНИЕ ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ФАКТА УПОТРЕБЛЕНИЯ АЛКОГОЛЯ И СОСТОЯНИЯ ОПЬЯНЕНИЯУКАЗАНИЕ МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ СССР

2 сентября 1988 г. № 06-14/33-14 (Д)

УТВЕРЖДАЮ Заместитель Министра здравоохранения СССР A.M. МОСКВИЧЕВ 2 сентября 1988 года №06-14/33-14

Основные принципы проведения медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения.

При осуществлении медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя или состояния опьянения следует иметь в виду, что соответствующее заключение нуждается не только в медицинском обосновании═ (╚медицинский критерий╩), но и в правовом рассмотрении (╚юридический критерий╩).

Соотношение медицинского и юридического критериев может быть различным в зависимости от характера конкретной правовой ситуации, по поводу которой проводится освидетельствование.

В действующем законодательстве определен целый ряд таких ситуаций. В частности, в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 16 мая 1985 г., Указом Президиума Верховного Совета РСФСР от 16 мая 1985 г. и соответствующими Указами других союзных республик устанавливается дисциплинарная и административная ответственность за появление в общественных местах в пьяном виде, оскорбляющем человеческое достоинство и общественную нравственность, распитие спиртных напитков на производстве или пребывание на работе в нетрезвом состоянии, управление транспортными средствами в состоянии опьянения. Наряду с этим определяется ответственность за доведение несовершеннолетних до состояния опьянения и оговариваются условия помещения в медицинские вытрезвители лиц, находящихся в средней и тяжелой степени опьянения.

В связи со сказанным, врач, проводящий освидетельствование, должен не только констатировать сам факт потребления алкоголя, но и правильно квалифицировать состояние обследуемого, поскольку диагностика соответствующих синдромов служит медицинским критерием для установления определяемых в законе правонарушений, связанных с потреблением алкоголя.

Как показывает клиническая практика и опыт экспертной работы, наступающее при потреблении алкоголя состояние, в зависимости от тяжести алкогольной интоксикации, выраженности ее клинических признаков и времени, прошедшего после потребления спиртного, может характеризоваться несколькими самостоятельными с медико-биологической точки зрения синдромами.

Кроме того, при проведении освидетельствования в целях предупреждения заболеваний, несчастных случаев и обеспечения безопасности труда необходимо выявлять нарушения функционального состояния, требующие отстранения от работ с источниками повышенной опасности.

Наряду с необходимостью дифференцированной квалификации синдромов, связанных с употреблением алкоголя, освидетельствование по этому вопросу должно отвечать ряду дополнительных требований.

Во-первых, поскольку отдельные проявления алкогольной интоксикации не являются специфичными, оценку следует производить синдромально: при условии в 424b17je 099;явления и учета целого комплекса признаков, свидетельствующих о нарушении в самых различных системах организма.

Во-вторых, в связи с тем, что медицинское освидетельствование должно быть основано на всестороннем клиническом обследовании освидетельствуемых с использованием необходимых лабораторных тестов, выполнять его должен врач (фельдшер), который полностью несет ответственность за правильность вынесенного заключения.

В-третьих, следует помнить, что решающим условием правильного осуществления медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения является строгое соблюдение его единого порядка и формы во всех регионах страны. При проведении данного вида освидетельствования необходимо иметь в виду правомерность медицинского обследования и обоснованность вынесения соответствующего заключения.

Обоснованность вынесения заключения о факте употребления алкоголя и состоянии опьянения подразумевает всесторонний характер обследования освидетельствуемого и выявления целого ряда симптомов, сочетание которых позволяет говорить о наличии признаков, специфичных для того или иного синдрома. Обоснованность вынесения заключения имеет в виду квалифицированное изучение клинических проявлений, связанных с употреблением алкоголя, проведение специальных функциональных проб испытуемому, правильный анализ результатов освидетельствования. Важнейшим условием при этом является соблюдение соответствия диагностических формулировок наблюдаемым клиническим феноменам.

Недопустимым является установление факта употребления алкоголя и состояния опьянения у обследуемого исключительно на основании запаха алкоголя изо рта, а также сведений о потреблении спиртных напитков.

Одновременно следует указать, что использование биологических реакций на наличие этилового спирта требует тщательного врачебного контроля за условиями и методикой осуществления соответствующих исследований. Выбор и порядок проведения биологических проб определяются особенностями клинического состояния обследуемого; при этом взятие крови производится только по медицинским показаниям (в основном, в связи с общим тяжелым состоянием освидетельствуемого). Необходимо учитывать, что большинство из используемых в настоящее время проб не являются строго специфичными на алкоголь. Имеющийся опыт свидетельствует также о нередко возникающих методических ошибках при осуществлении пробоотбора и проведении анализа.

В связи со сказанным в случаях неполной или неясной клинической картины опьянения необходимо исследовать различные биосреды, применять сочетание 2-3 химических тестов на алкоголь, а при исследовании в 424b17je 099;дыхаемого воздуха или слюны повторять их проведение через 20-30 минут. Заключение об установлении факта употребления алкоголя и состояния опьянения должно выноситься на момент первичного обследования освидетельствуемого. Это связано в первую очередь с приходящим характером симптоматики опьянения. Кроме того, определенное значение здесь может иметь влияние сопутствующих факторов, например, введение обследуемому наркотических или спиртосодержащих препаратов по медицинским показаниям. Необходимость вынесения заключения по вопросам опьянения в возможно более ранние сроки продиктована также большим социальным и моральным значением указанного диагноза. Причем соблюдение прав граждан в данном отношении предполагает сообщение освидетельствуемому результатов освидетельствования.

Еще одним принципом осуществления освидетельствования для установления состояний, обусловленных потреблением алкоголя, является соблюдение врачом, проводящим медицинское освидетельствование, деонтологических норм. В каждом сомнительном случае следует тщательно оценивать возможность появления тех или иных признаков вне связи с потреблением спиртных напитков.

Конфликтные случаи по заявлению частных лиц и администрации предприятий и организаций подлежат разбору в соответствующих региональных контрольных комиссиях, в состав которых входят высококвалифицированные специалисты. При проведении повторного освидетельствования необходимо исследование как минимум двух биологических сред организма с обязательным анализом мочи на алкоголь. При возбуждении уголовного дела (например, по факту до-рожно- транспортного происшествия или уголовно наказуемого правонарушения) и возникновении необходимости в ретроспективной оценке состояния указанная оценка осуществляется в рамках судебно-медицинской или судебно-психиатрической экспертизы по постановлению следователя, прокурора или определению суда.

Краткие сведения о физиологических основах фармакологического эффекта алкоголя

Этиловый спирт как фармакологический агент обладает целым рядом эффектов. Ведущим среди них является действие на центральную нервную систему. Кроме того, влияние алкоголя сказывается на сердечно-сосудистой, пищеварительной и выделительной системах. Наконец, как показано, алкоголь обладает мощным воздействием на гормональную систему и обмен веществ в целом.

Эффекты, вызываемые при однократном введении этилового спирта и при его систематическом приеме, могут существенно различаться, что важно учитывать для правильной квалификации состояний, обусловленныхего приемом.

По некоторым особенностям центрального действия этанол близок к наркотическим анальгетикам и снотворным.

Механизм острого действия этилового спирта на уровне клетки преимущественно связан с изменением под его влиянием структуры клеточной мембраны (так называемое ╚разжижение╩ мембран).

Как показано в экспериментах на животных и подтверждено в клинических наблюдениях над людьми, алкоголь поражает в первую очередь нейроны коры больших полушарий, гиппокампа, зубчатой извилины и мозжечка. Кроме того, он воздействует и на нейрональную передачу в синапсах спинного мозга. Потребление алкоголя приводит к нарушению синтеза нейробелков, вызывает изменение в обмене нейромедиаторов и нейрогормонов. Под влиянием алкоголя изменяется мозговой кровоток.

Иными словами, этиловый спирт обладает многообразным фармакологическим и токсическим действием на нервную систему и другие системы организма. Кроме собственных эффектов алкоголя, его потребление может приводить и к потенцированию действия иных химических веществ и соединений, присутствующих в организме. Все это обуславливает чрезвычайную сложность физиологического действия алкоголя, полиморфизм клинических проявлений и поведения индивида при алкогольной интоксикации.

Считается, что влияние алкоголя на деятельность центральной нервной системы человека складывается из двух фаз: фазы возбуждения и фазы торможения.

Согласно этим представлениям, физиологическое действие, которое производит алкоголь, зависит от его дозы и от скорости изменения концентрации алкоголя в тканях. Возбуждающий эффект начинает проявляться уже при самых незначительных дозировках алкоголя. Он достигает своего пика, с учетом индивидуальных колебаний, при приближении концентрации алкоголя в крови к 0,5 град./оо. Торможение обычно наблюдается с уровня 1 град./оо. Следует также учитывать, что быстрый подъем уровня этилового спирта в средах организма ведет к возбуждению и перевозбуждению центральной нервной системы. Его снижение способствует проявлению процессов центрального торможения.

Здесь, однако, важно подчеркнуть, что представления о двухфазном действии алкоголя весьма приближенные и могут быть применены лишь к некоторым показателям активности нервной системы (спонтанная и вызванная электрическая активность коры и ряда подкорковых структур, частота дыхания и сердечных сокращений, перистальтика кишечника и др.). На самом деле изменение деятельности нервной системы под влиянием алкоголя имеет более сложный характер. Об этом говорит, в частности, то, что этиловый спирт обладает значительным угнетающим действием на мезэнцефалическую ретикулярную формацию, мозжечковые и моторно - координационные центры. В отношении других функций эффект алкоголя вообще непостоянен (мышечный тонус, кожно - гальванический рефлекс, синаптическая передача и др.). Для понимания сущности физиологических эффектов этилового спирта важное значение имеет уяснение того факта, что наблюдаемые изменения в деятельности различных систем мозга происходят не синхронно, а с различной скоростью и в различных размерах и, кроме того, подвержены колебаниям, обусловленным индивидуальными особенностями и ситуационными влияниями.

Все это приводит к тому, что функциональные расстройства, появляющиеся после введения незначительного количества этанола, проявляются мозаично и имеют быстро проходящий характер. При введении больших дозировок этого вещества отмеченная мозаичность физиологических реакций уступает место более специфичному набору расстройств, которые и определяют своеобразие клинических проявлений алкогольной интоксикации.

Наибольшей чувствительностью к эталону отличаются системы, ответственные за оперативную переработку информации, память, моторные функции и эмоциональное реагирование. Ранимость названных функций значительно возрастает при дополнительных нагрузках. Поэтому при диагностике опьянения обязательно следует включать специальные пробы, позволяющие усилить проявления отмеченной функциональной недостаточности в деятельности нервной системы.

Эффекты алкоголя чаще всего выявляются тогда, когда перед индивидуумом встают задачи по выбору характера реагирования. В таких случаях объективно регистрируются в интеллектуальной деятельности, снижение чувства опасности, утрата контроля за поведением.

Выявление клинических признаков действия алкоголя

Клиническая оценка является определяющим этапом медицинского освидетельствования обследуемых для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения. Это связано с тем, что клиническое обследование базируется на всестороннем изучении индивидуума. Правильное его осуществление позволяет предупредить ошибки и случайности, неизбежно возникающие при одностороннем подходе к освидетельствованию.

Традиционно клиническая диагностика состояний, обусловленных потреблением алкоголя, производится на основании рассмотрения и оценки психической сферы и поведения, выявлении неврологических и вегетососудистых нарушений. При этом в зависимости от степени алкогольной интоксикации в 424b17je 099;раженность ее клинических признаков может быть различной. В наиболее типичном виде клинические признаки действия алкоголя обнаруживаются в средней и тяжелой степени опьянения. При других формах нетрезвого состояния указанные признаки выражены менее или выявляются лишь на уровне микросимптомов. В таких случаях важным подспорьем при установлении нетрезвого состояния являются биохимические методы исследования.

Наиболее характерные изменения в психическом состоянии под действием алкоголя отмечаются в рамках выраженного алкогольного опьянения. Как правило, они наблюдаются в форме следующих трех симптомокомплексов.

Первым из них является алкогольная эйфория. Она обычно возникает после приема сравнительно небольших доз алкоголя и относительно непродолжительна: длится на протяжении первых 1-3 часов после приема спиртного. Часто эйфория недостаточно устойчива и легко сменяется дис-форическими вспышками. Для ее возникновения и поддержания необходимо сохранение благоприятного психологического окружения.

Повышенная речевая и моторная активность, экспрессивность поведения, отвлекаемость, расторможенность и повышение самооценки являются основными признаками эйфории.

Второй клинический вариант алкогольного опьянения наблюдается в форме дисфорического состояния, развивающегося на фоне алкогольной интоксикации. Указанная форма простого алкогольного опьянения нередко возникает в случаях измененной ╚почвы╩, при формировании патологической зависимости от алкоголя, а также в условиях психологии. Дисфорический оттенок настроения возникает также на выходе из опьянения. Эмоциональный фон в таких случаях характеризуется раздражительностью, недовольством, легко возникающим чувством ущемленного достоинства. Лица, находящиеся в описываемом состоянии, угрюмы, озлоблены, их речь отрывиста. Со стороны такого индивидуума возможны отдельные импульсивные и агрессивные действия и поступки. В некоторых случаях при дисфорическом характере опьянения фон настроения приобретает гипотимическую окраску. Определяются более или менее выраженные расстройства тревожного ряда. Указанные нарушения могут достигать депрессивного уровня. При таких состояниях выявляются идеи самообвинения, реакции раскаяния и т.д.

Третий тип алкогольного опьянения характеризуется состоянием психомоторной заторможенности. Обычно он сопровождается снижением возбуждений, активности, появлением вялости, медлительности, нарастанием сонливости. При этом отмечается обеднение речевой продукции, замедление интеллектуальных процессов, нарушение мышления и памяти. Указанные расстройства часто возникают после потребления больших количеств алкоголя или при повышенной чувствительности к нему.

Помимо отмеченных вариантов простого алкогольного опьянения в наркологической и психиатрической практике, хотя и сравнительно редко, встречаются осложненные формы алкогольного опьянения и патологическое опьянение.

Подробное описание и особенности диагностической оценки указанных расстройств приводятся в соответствующей литературе и методических указаниях по их судебно - психиатрической квалификации. Ввиду этого и учитывая относительную редкость возникновения таких форм опьянения, следует только указать на ведущие клинические критерии их диагностики.

Главным признаком осложненных форм простого алкогольного опьянения и патологического опьянения является то, что при этих состояниях происходит относительно длительное помрачение сознания с расстройством ориентировки в месте, времени, ситуации, а иногда и в собственной личности. При этом отмечается внешняя упорядоченность и целесообразность действий и поступков индивида, находящегося в состоянии опьянения, хотя по существу в его поведении отсутствует понятная мотивировка и оно неадекватно реальности. Указанные расстройства, как правило, возникают неожиданно и сопровождаются резким изменением аффективной сферы с появлением ярости, страха, гнева, не-провоцированной агрессии.

Патологическое опьянение обычно возникает у лиц с преморбидно измененной ╚почвой╩ нередко в стрессовых ситуациях после употребления небольших доз алкоголя. Для осложненных форм простого опьянения, наоборот, характерно возникновение нарушения сознания после приема больших доз алкоголя. Причем возникновению состояния измененного сознания предшествует последовательная смена основных фаз алкогольного опьянения.

Опыт работы в области экспертизы алкогольного опьянения говорит о том, что наибольшее количество экспертиз связано со случаями потребления небольших доз алкоголя, когда диагностика психических нарушений затруднена и требует практического навыка. При анализе клинической картины простого алкогольного опьянения следует учитывать то, что в зависимости от чувствительности субъекта и количества принятого алкоголя и толерантности к нему состояние субъекта может быть различным. Кроме того, экспертная ситуация, в которой проводится обследование освидетельствуемого, вносит существенную специфику в психопатологические проявления симптоматики опьянения. Важно подчеркнуть, что в условиях освидетельствования выявление алкогольной эйфории бывает относительно редким. Поэтому в случаях ее возникновения надо не забывать о возможности неалкогольного генеза эйфории.

Значительно чаще при медицинском освидетельствовании по вопросам установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения приходится сталкиваться с дис-форическими состояниями, которые развиваются на фоне алкогольной интоксикации. В этих условиях часто можно наблюдать быструю трансформацию симптоматики под влиянием ситуационных воздействий.

Необходимо подчеркнуть, что проведение медицинского освидетельствования само по себе является мощным психогенным раздражителем, в ответ на который возможно возникновение бурных психологических реакций, маскирующих симптоматику алкогольного опьянения (реакция протеста, оппозиции, отказа, паранойяльные и тревожные реакции и др.). Их выраженность в значительной степени зависит от характерологического склада обследуемого, с одной стороны, и порядка проведения процедуры обследования с другой.

Кроме того, клинические признаки опьянения в определенной степени могут нивелироваться попытками обследуемого скрыть имеющуюся у него симптоматику, что также затрудняет выявление психических отклонений, обусловленных действием алкоголя.

В связи со сказанным следует подчеркнуть, что преодоление указанных диагностических сложностей возможно только при условии строгого соблюдения порядка освидетельствования и корректности проведения самой процедуры.

Необходимо следить за тем, чтобы клиническое обследование предваряло лабораторные тесты, чтобы оно проводилось уверенно, строго и быстро, а результаты отдельных проб и испытаний ни в коем случае не сообщались обследуемому до окончания всей процедуры освидетельствования.

Немалое значение, особенно при повторном анализе обоснованности в 424b17je 099;несения диагностического заключения по жалобам, играет правильность описания врачом, проводившим освидетельствование, психического состояния обследуемого. Оно требует указания, в первую очередь, на особенности в 424b17je 085;ешнего облика и поведения освидетельствуемого, его реакцию на ситуацию обследования, а также субъективные жалобы и интерпретацию обстоятельств задержания. За исключением случаев глубокого опьянения, когда в состоянии обследуемого преобладает заторможенность, вплоть до сонливости, поведение нетрезвого человека может характеризоваться широким спектром психических реакций. Нередко обследуемые бывают нарочито сдержанными, замкнутыми. При этом их речевая продукция обеднена. Они предпочитают давать односложные ответы, избегают эмоционального контакта с окружающими. Чувствуется, что они эмоционально напряжены, осторожны, стремятся контролировать свои высказывания и поступки, скрыть проявления опьянения. У таких лиц обнаруживается подчеркнутое и несколько замедленное реагирование на внешние раздражители, отсутствие спонтанности, бросающаяся в глаза скованность, осторожность, обдумывание ответов на вопросы.

В других случаях, особенно при наличии соответствующего характериологического склада, обследуемые начинают шумно протестовать против проведения процедуры освидетельствования, провоцируют конфликты, иногда угрожают. В таких случаях не исключены агрессивные и аутоагрессивные поступки. В последнем случае они зачастую имеют явно демонстративный оттенок. При склонности к демонстративным реакциям испытуемые жалуются на свое самочувствие, нарочито неправильно выполняют предлагаемые пробы, заискивают перед врачом, проводящим освидетельствование, или напротив, привлекая всеобщее внимание, шумно требуют ╚справедливости╩.

Поведение обследуемого в состоянии опьянения может иметь и другие проявления. Нередки суетливость, подозрительность, реакции рассеяния. Довольно часто со стороны обследуемого обнаруживается тенденция к диссимуляции. Обычно это проявляется в отказе или неправильной даче биосред для анализа на алкоголь (неправильное продувание выдыхаемого воздуха, попытки подменить анализы и т.д.). Отмечаются также случаи ╚непонимания╩ инструкций, невыполнения отдельных функциональных проб, попытки затруднить освидетельствование, уйти от контакта с врачом.

Регистрация указанных феноменов имеет существенное диагностическое значение, поскольку косвенно свидетельствует о возможности предшествующего потребления алкоголя.

При оценке психического состояния необходимо обращать внимание на преобладающий фон настроения освидетельствуемого, указывать, если это имеется, на значительную выраженность эмоциональных реакций того или иного регистра (эйфоричность, апатия, напряженность, тревога, раздражительность, неустойчивость настроения). Важно также описывать особенности протекания интеллектуальной деятельности, указывать в соответствующих случаях на затруднения при концентрации в 424b17je 085;имания, рассеянность, повышенную отвлекаемость, излишнюю обстоятельность. Полезно предъявлять интеллектуальные задачи (например, вычитать по семь из ста, запоминание ряда чисел, ассоциативный тест, называние предметов на какую-либо букву и т.д.). Важную информацию дают также наблюдения за характером речи обследуемого, выговариванием отдельных звуков, словосочетаний, эмоциональными модуляциями голоса. В опьянении часто выявляются ╚смазанность╩ произношения, отдельные дизартрии, иногда речь приобретает скандированный оттенок, появляется монотония. Указанные особенности обычно обнаруживаются при выполнении скороговорок, чтении в 424b17je 089;лух, счете.

Наибольшие затруднения при оценке психического состояния освидетельствуемого обычно возникают в связи с интерпретацией роли психогенных факторов. В своих жалобах обследуемые нередко ссылаются на конфликты с представителями милиции или администрации, повышенную эмоциональную возбудимость, наличие тяжелых субъективных переживаний, которые якобы сказались на их состоянии в момент освидетельствования. Поэтому в ходе проведения обследования врач обязан учитывать и отражать такие обстоятельства, если они имеются, при заполнении соответствующих пунктов акта. В то же время при описании состояния обследуемого рекомендуется обращать внимание, в первую очередь, на те особенности его поведения и психического статуса, которые сами по себе не вписываются в реальную обстановку освидетельствования и не могут быть обусловлены факторами ситуационного порядка.

Наряду с изучением психического состояния важнейшее место при проведении клинического освидетельствования обследуемого занимает выявление нарушений со стороны нервно-двигательного аппарата. В акте медицинского освидетельствования отражаются общие особенности двигательной сферы обследуемого, обращается внимание на усиление общей подвижности или, наоборот, ее снижение. Описывается характер мимики, которая при опьянении обычно становится более вялой или утрированной.

Весьма характерным признаком воздействия алкоголя является нарушение походки. Этот показатель, как свидетельствует опыт, является высокочувствительным и довольно надежным. Неустойчивая походка, разбрасывание ног при ходьбе постоянно встречается у лиц с выраженным опьянением. Следует подчеркнуть, что аналогичные расстройства, хотя и в меньшей степени, обнаруживаются также и при легкой алкогольной интоксикации. Для их выявления и в этом случае следует прибегать к весьма надежной и простой функциональной пробе: ходьбе с быстрыми поворотами.

При проведении пробы ╚ходьба с быстрыми поворотами╩ обследуемому предлагают сделать 5-6 шагов в одном направлении, быстро развернуться вокруг своей оси и сделать столько же шагов в обратном направлении.

Установить тонкие нарушения координации в легком алкогольном опьянении можно также при задании поднять мелкий предмет с пола; при закрытых глазах коснуться пальцем кончика носа; свести при закрытых глазах кончики указательных пальцев.

Опыт работы в области освидетельствования по вопросам алкогольного опьянения показывает, что к диагностически ценным симптомам опьянения относятся нарушения при удерживании равновесия в позе Ромберга, особенно в сенсибилизированной, и появление нистагма.

При исследовании движений глаз выявляют горизонтальный установочный нистагм во время фиксации в 424b17je 079;ора в крайних отведениях. Более чувствительной является проба Ташена, которая проводится следующим образом. Обследуемому предлагают, стоя на месте, совершить 5 оборотов вокруг собственной оси в течение 10 сек. Затем его останавливают и просят зафиксировать взор на каком-либо предмете, который врач держит у него перед глазами на расстоянии 25 см. По секундомеру отмечают время длительности появляющегося нистагма. Обычно у здорового индивида длительность нистагма не превышает 10 сек. В случае опьянения этот показатель увеличивается.

Некоторую дополнительную информацию о состоянии освидетельствуемого дает изучение сухожильных рефлексов. Однако следует подчеркнуть, что их изменение под действием алкоголя наблюдается при весьма выраженной степени интоксикации. А нарушения с этой стороны при отсутствии или сомнительности других признаков скорее указывает на наличие самостоятельного заболевания нервной системы. То же самое можно сказать и об изменениях болевой чувствительности, поскольку клинически значимое анестетическое действие этилового спирта также выявляется только при глубоком опьянении.

Тем не менее, наличие названных расстройств целесообразно проверять в ходе медицинского освидетельствования, поскольку они могут иметь дифференциально-диагностическое значение. С этой же целью следует осматривать кожные покровы для обнаружения шрамов, рубцов, а также расспрашивать обследуемого о возможных неврологических заболеваниях и потреблении медикаментов.

В качестве самостоятельной группы расстройств, обусловленных алкогольным опьянением, следует назвать симптоматику, указывающую на нарушение в системе вегетативной регуляции. Специальные исследования показали, что в совокупности с другими признаками интоксикации диагностической ценностью при легкой степени опьянения обладает такой симптом, как покраснение склер глаз. Характерно также увеличение частоты сокращений сердца свыше 100 в минуту.

Известно, что во многих случаях при проведении освидетельствования у обследуемых отмечается гиперемия кожных покровов, изменения артериального давления, частоты дыхания и температуры тела. Однако перечисленные симптомы в большой степени подвержены колебаниям и могут отражать неспеци-фическую реакцию обследуемого. Регистрация комплекса негативных проявлений в полном объеме, тем не менее, имеет немаловажное значение, поскольку на основании правильно выявленных расстройств можно сделать заключение о стойком изменении функциональной активности организма болезненной или постинтоксикационной природы. При клиническом обследовании освидетельствуемого следует обратить внимание на правильную оценку запаха алкоголя от освидетельствуемого. Запах алкоголя изо рта практически обязателен в состоянии алкогольного опьянения. Однако субъективная оценка наличия или отсутствия запаха алкоголя изо рта, как показывает практический опыт, нередко приводит к ошибкам. Следует дифференцировать запах алкоголя с запахами других летучих пищевых, лекарственных или косметических веществ, которые могут весьма напоминать алкоголь. Кроме того, нередко может запах исходить от одежды обследуемого, пропитанной спиртными напитками, от повязок или ран, обработанных спиртосодержащими препаратами. Поэтому запах алкоголя следует определять при глубоком выдохе обследуемого с близкого расстояния. В ряде случаев можно прибегнуть к стаканной пробе, которая производится путем глубокого выдоха обследуемого в чистый стакан до запотевания его стенок и последующей немедленной оценкой этой пробы лицом, осуществляющим освидетельствование.

Ввиду сказанного, запах алкоголя изо рта при отсутствии других клинических признаков воздействия алкоголя на организм не может служить единственным основанием для установления факта употребления алкоголя.

Анализ полученных данных, заключение по результатам освидетельствования

Одним из наиболее ответственных этапов медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения является правильное формулирование соответствующего заключения. В его основу должна быть положена синдромологическая квалификация состояния освидетельствуемого, поскольку только при этом условии заключение может быть признано медицински обоснованным.

При первичном освидетельствовании отсутствие клинических симптомов нарушения функционального состояния, запаха алкоголя изо рта в сочетании с отрицательными результатами биологических проб на наличие алкоголя в выдыхаемом воздухе может являться достаточным для вынесения заключения: трезв, признаков потребления алкоголя нет.

При повторном освидетельствовании, а также в тех случаях, когда по мнению врача, проводящего освидетельствование, это необходимо, производится отбор проб биологических жидкостей организма, и заключение выносится с учетом результатов газохроматографического исследования этих жидкостей.

При выявлении симптомов, свидетельствующих о потреблении обследуемым алкоголя, в зависимости от их выраженности, выносится следующее заключение:

- установлен факт употребления алкоголя, признаков опьянения не выявлено.

Данное заключение выносится при выявлении факта употребления алкоголя в тех случаях, когда поставлен вопрос об установлении факта употребления спиртных напитков или пребывания в нетрезвом состоянии на работе (в соответствии с п. 2 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 16 мая 1985 г. ╚Об усилении борьбы с пьянством╩).

Факт употребления алкоголя диагностируется в случаях наличия убедительных данных, подтверждающих потребление освидетельствуемым алкоголя при отсутствии четкой клинической картины алкогольного опьянения. Такие состояния могут наблюдаться при потреблении алкоголя в незначительных дозах, а также через некоторое время после исчезновения выраженного синдрома опьянения в фазе элиминации.

Такое заключение об установлении факта употребления алкоголя выносится на основании в 424b17je 099;явления по крайней мере одного из следующих совокупностей признаков:

- наличие отдельных признаков действия алкоголя (например таких, как покраснение склер глаз, горизонтальный нистагм, положительная проба Ташена, нарушение коорди-наторных проб и др.) в сочетании с запахом алкоголя или перегара изо рта и выявлением алкоголя в выдыхаемом воздухе не менее, чем двумя различными методами (например, показания прибора ППС-І, индикаторных трубок ╚Контроль трезвости╩ и трубок Мохова-Шинкаренко, реакции Рапопорта) при обязательном двукратном проведении этих проб с интервалом в 20-30 минут;

- наличие запаха алкоголя или перегара изо рта в сочетании с положительной реакцией на алкоголь в выдыхаемом воздухе при двукратном проведении одной из индикаторных проб с интервалом в 20-30 минут (на приборе ППС-І, с помощью индикаторных трубок трезвости и трубок Мохова-Шинкаренко, реакции Рапопорта), подтвержденной положительными результатами газохроматографического определения алкоголя в моче.

Безусловно, вынося заключение об установлении факта употребления алкоголя, врач должен быть уверен в том, что при пробоотборе, хранении проб, проведении анализов не допущено ошибок.

Алкогольное опьянение

Алкогольное опьянение представляет собой развернутый синдром воздействия алкоголя на организм. Его возникновение свидетельствует о выраженном нарушении способности индивидуума контролировать свое поведение в обычных условиях, что может быть связано как с количеством принятого алкоголя, так и с индивидуальной чувствительностью к нему. Синдром алкогольного опьянения включает в себя патологические изменения в психической сфере и поведении, расстройства в системе вегетативно-сосудистой регуляции, двигательные нарушения, запах алкоголя изо рта и положительные химические реакции на этиловый спирт.

В случаях освидетельствования водителей транспортных средств, когда ответственность водителя наступает при управлении транспортным средством в состоянии опьянения в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 15 марта 1983 г. ╚Об административной ответственности за нарушение правил дорожного движения╩ при выявлении клинического синдрома опьянения и положительных результатов инструментальных или химических тестов на алкоголь в выдыхаемом воздухе или биологических жидкостях выносится заключение: алкогольное опьянение.

Степень опьянения не указывается, поскольку в этих случаях ответственность наступает независимо от степени опьянения. Если у водителя не выявлена клиническая картина опьянения, выносится заключение: признаков опьянения не выявлено.

Следует подчеркнуть, что основой медицинского заключения при установлении синдрома алкогольного опьянения является внимательное клиническое обследование ╘свидетельствуемых, химические реакции имеют дополнительное значение.

В зависимости от характера и выраженности клинических проявлений выделяют легкую, среднюю и тяжелую степень алкогольного опьянения, а также алкогольную кому.

а) Легкая степень алкогольного опьянения устанавливается на основании в 424b17je 099;явления следующего симптомоком-плекса:

- незначительные изменения психической деятельности (например, замкнутость, замедленное реагирование, вспыльчивость, демонстративные реакции, попытки дисси-муляции, эйфория, эмоциональная неустойчивость, затруднения при концентрации в 424b17je 085;имания, отвлекаемость и др.);

- усиление вегетативно-сосудистых реакций (гиперемия кожи и слизистых, инъецированность склер, повышенная потливость, тахикардия и т.д.);

- отдельные нарушения в двигательной сфере (возможны: изменения походки, пошатывание при ходьбе с быстрыми поворотами, неустойчивость в сенсибилизированной и простой позе Ромберга, неточность выполнения мелких движений и координаторных проб, горизонтальный нистагм при взгляде в сторону, положительная проба Ташена);

- запах алкоголя изо рта;

- положительные химические реакции на алкоголь.

б) Алкогольное опьянение средней степени устанавливается при выявлении следующих расстройств:

- выраженные изменения психической деятельности (поведение, сопровождающееся нарушением общественных норм, неправильная оценка ситуации, заторможенность, возбуждение с агрессивными или аутоагрессивными действиями и неадекватными высказываниями, эйфория, дисфория, нарушение последовательности изложения мыслей, фрагментарность высказываний, элементы персеверации, замедление и обеднение ассоциаций и т.д.);

- вегетативно-сосудистые расстройства (гиперемия или побледнение кожных покровов и слизистых, учащение пульса, дыхания, колебание АД, потливость, слюнотечение, расширение зрачков, вялая фотореакция);

- двигательные и нервно-мышечные нарушения (выраженная дизартрия, неустойчивость при стоянии и ходьбе, отчетливые нарушения координации движений, снижение сухожильных рефлексов и болевой чувствительности, горизонтальный нистагм);

- резкий запах алкоголя изо рта;

- положительные химические пробы на этиловый спирт.

в) Тяжелая степень алкогольного опьянения устанавливается на основании в 424b17je 099;явления следующих нарушений:

- тяжелые расстройства психической деятельности (нарушения ориентировки, резкая заторможенность, сонливость, малая доступность контакту с окружающими, непонимание смысла вопросов, отрывочные бессмысленные высказывания);

- выраженные вегетативно-сосудистые нарушения (тахикардия, артериальная гипотония, дыхание хриплое из-за скопления слизи в полости рта и носоглотке, бледность кожи и слизистых, потливость, в ряде случаев непроизвольное мочеиспускание, слабая реакция зрачков на свет);

- тяжелые двигательные и нервно-мышечные нарушения (неспособность самостоятельно стоять и выполнять целенаправленные действия, подавление сухожильных рефлексов, снижение корнеальных рефлексов, иногда спонтанный нистагм);

- резкий запах алкоголя изо рта;

- положительные химические пробы на этиловый спирт. В крови, как правило, свыше 3 град./оо алкоголя.

г) Алкогольная кома диагностируется при:

- отсутствии признаков психической деятельности (бессознательное состояние, отсутствие реакций на окружающее);

- тяжелых нарушениях вегетативной регуляции и деятельности сердечно-сосудистой системы (коллаптоидное состояние, непроизвольное мочеиспускание и дефекация, расстройства дыхания);

- тяжелых нервно-мышечных нарушениях (резкое понижение мышечного тонуса, отсутствие болевых, рогович-ных, сухожильных рефлексов, в ряде случаев - патологические рефлексы, гиперкинезы и др.);

- резком запахе алкоголя;

- концентрации алкоголя в крови свыше 3-4 град. / оо. Следует подчеркнуть, что диагностика тяжелой степени

опьянения и тем более алкогольной комы является абсолютным показателем для оказания медицинской помощи.

Примечание. При травмах и заболеваниях, сопровождающихся тяжелым, бессознательным состоянием больного, затрудняющим выявление клинических симптомов опьянения, основой заключения о нетрезвом состоянии или алкогольном опьянении являются результаты количественного определения алкоголя в крови только газохроматографи-ческим методом, а также описанные в медицинской карте стационарного больного симптомы в процессе динамического наблюдения. При этом опьянению легкой степени соответствует содержание в крови алкоголя от 1,0 до 2,0 град./оо и средней степени - свыше 2,0 град./оо.

Состояние одурманивания, вызванное наркотическими или другими веществами

Наличие клинических симптомов опьянения при отсутствии запаха алкоголя изо рта и отрицательных химических проб на алкоголь может наблюдаться при опьянении (одурманивании), вызванном наркотическими или другими одурманивающими средствами.

В этих случаях для подтверждения диагноза наркотического или токсикоманического опьянения наряду с подробным описанием клинических симптомов опьянения необходимы результаты химических исследований, подтверждающих потребление освидетельствуемым конкретного вещества, оказывающего наркотическое или токсикоманическое воздействие, и на основании которых выносится заключение о наркотическом опьянении или опьянении, вызванном потреблением других одурманивающих средств.

Определение этанола в выдыхаемом воздухе и биологических средах организма

Этиловый алкоголь обладает высокой гидрофильностью и при попадании в организм распределяется по всем тканям и органам пропорционально содержанию в них воды.

В алкогольном опьянении в 424b17je 099;деляют фазу всасывания (резорбции), во время которой концентрация алкоголя в тканях организма быстро возрастает, и фазу окисления и выведения алкоголя (элиминации), характеризующуюся тем, что концентрация алкоголя с постоянной скоростью уменьшается. Однако такое наименование фаз в известной мере условно, т.к. окисление и выделение алкоголя начинается сразу же с момента поступления его в кровь, т.е. с начала фазы всасывания.

Скорость нарастания концентрации алкоголя в крови непостоянна, она зависит от многих условий: количества и крепости принятых напитков, количества и состава принятой до и после употребления алкоголя пищи, уровня всасываемости и моторной деятельности желудочно-кишечного тракта. На пустой желудок концентрация алкоголя в крови нарастает быстро и достигает максимума через 30-80 минут, на полный желудок всасывание протекает медленно - максимум алкоголя в крови наблюдается через 90-180 минут.

Окисление и выведение алкоголя происходит медленнее, чем всасывание и с более постоянной скоростью. Длительность этого периода определяется, в первую очередь, количеством принятого алкоголя. Мощность всех алкогольо-кисляющих систем, а также частичное постоянное выделение алкоголя из организма обеспечивает уменьшение количества содержащегося в организме алкоголя на 4-12 г, в среднем около 7- 10 г алкоголя в 1 час, или снижение его концентрации в крови на 0,1-0,16%. При высоких концентрациях алкоголя в крови окислительные процессы активируются, снижение концентрации в крови происходит быстрее и может достигать, например, 0,27% в час. Окисление и выделение алкоголя повышается также с повышением обмена, например, при физической работе, тепловых воздействиях, гипертермии.

Длительность нахождения алкоголя в организме человека обусловлена, в основном, количеством выпитого алкоголя и может быть определена с учетом окисления 7-10 г алкоголя в 1 час. Например, в 100 мл водки содержится около 40 мл алкоголя, т.е. алкоголь может определяться в выдыхаемом воздухе, слюне и крови в течение 4-5 часов с момента употребления напитка. В моче алкоголь может быть определен и позднее, т.к. в составе мочи он находится в мочевом пузыре неопределенно долгое время вплоть до момента опорожнения мочевого пузыря.

При приеме больших количеств алкоголя он содержится в организме до суток и более. При этом в конце срока действия алкоголя к его непосредственному действию присоединяется влияние продуктов его распада и изменения внутренней среды организма вызываемые интоксикацией алкоголем, такие как, например, гипогликемия и метаболический ацидоз. Именно этим объясняют симптомы, наблюдаемые после алкогольной интоксикации в период, когда алкоголя в организме уже нет: утомляемость, жажда, дрожание конечностей, головная боль, потливость, сердцебиение, колебание артериального давления, неустойчивое, а нередко депрессивное настроение.

В наркологической практике при проведении медицинского освидетельствования принято определять наличие алкоголя или его концентрацию в выдыхаемом воздухе, слюне, моче и крови.

Определение алкоголя в выдыхаемом воздухе, крови или другой биологической среде организма не позволяет окончательно судить о степени опьянения человека. Это связано с неодинаковой реакцией различных людей и непостоянной реакцией одного человека на одни и те же дозы алкоголя, а также фазой алкогольной интоксикации.

Однако выявление в биологических средах организма содержания алкоголя, превышающего эцдогенный уровень, свидетельствует о факте употребления спиртных напитков.

Определение алкоголя в выдыхаемом воздухе

В выдыхаемый воздух алкоголь проникает из крови, диффундируя через стенки альвеол. Соотношение концентрации алкоголя в крови и альвеолярном воздухе постоянно, оно определяется разностью плотности сред: крови и воздуха и составляет в среднем 1 : 2200 при колебаниях от 1300 до 3000. Это означает, что в 2200 см3 альвеолярного воздуха содержится такое же количество алкоголя, как и в 1 см3 крови.

Содержание паров алкоголя в выдыхаемом воздухе выражается в миллиграммах на 1 м3 (мг/м3) и с учетом отношения плотностей крови и воздуха может быть ориентировочно выражено в промиллях по крови. При этом 0,1 град./00 алкоголя в крови соответствует примерно 45 мг/м3 алкоголя в выдыхаемом воздухе.

Как правило, в выдыхаемом воздухе в небольших количествах может находиться ряд органических, так называемых редуцирующих веществ, таких как ацетон, альдегиды и др., которые также, как и алкоголь могут влиять на результаты исследования при применении неизбирательных к алкоголю методов.

Следует отметить, что при исследовании в 424b17je 099;дыхаемого воздуха на алкоголь нередко допускаются ошибки. Чаще всего они обусловлены неточным выполнением методики исследования. Кроме того, имеются по крайней мере два обстоятельства, влияющие на результат исследования.

Во-первых, иногда ошибочный результат исследования может быть получен за счет небольших количеств алкоголя, адсорбировавшегося на слизистой оболочке ротоглотки при употреблении накануне исследования спиртосодержащих лекарств. Это так называемый фиксированный алкоголь. При употреблении небольших количеств, например 20 капель спиртовой настойки валерианы, алкоголь адсорбируется на слизистой оболочке ротовой полости и глотки и выделяется с выдыхаемым воздухом в течение 10-20 минут в значительной концентрации.

Во-вторых, ошибка может быть обусловлена наличием в полости рта либо в окружающей среде примесей редуцирующих веществ. Например, наличие в окружающем воздухе в значительных концентрациях ацетона, бензина, выхлопных газов и других летучих веществ приводит к их вдыханию обследуемым с последующим введением с выдыхаемым воздухом в реакционную камеру приборов и искажению результатов исследования. В течение 4-5 минут после курения на результаты исследования могут оказывать влияние выделяющиеся из дыхательных путей соединения углерода.

В целях недопущения ошибок, вызываемых изложенными выше причинами, следует соблюдать следующие правила:

- помещение перед проведением исследования должно быть хорошо проветрено; проведение исследования не допускается при наличии запахов спирта, эфира, бензина, ацетона, одеколона и других летучих горючих веществ от одежды, рук, лица обследуемого; до начала исследования запахи должны быть устранены (наличие летучих горючих веществ в окружающей атмосфере может быть оценено с помощью тех же методов и устройств, которые применяются для анализа выдыхаемого воздуха);

- перед тем, как приступить к проведению пробы, обследуемого предупреждают об этом и спрашивают его, о чем бы он хотел сообщить в связи с проведением медицинского освидетельствования; такая постановка вопроса позволяет получить более точные сведения об употреблении накануне спиртных напитков или спиртосодержащих лекарств, прямые же вопросы о приеме накануне обследования спиртосодержащих жидкостей нередко наталкивают испытуемого на неверные ответы;

- проба проводится не ранее, чем спустя 15-20 минут после употребления спиртных напитков, приема спиртосодержащих лекарств, полоскания рта дезодорантами.

Химические способы определения алкоголя в выдыхаемом воздухе

Проба Рапопорта A.M.

Наиболее простым и доступным для применения в любом медицинском учреждении способом является проба Рапопорта.

В две чистые сухие пробирки наливают по 2 мл дистиллированной воды. В одну из них опускают пипетку с узким вытянутым концом, и испытуемый пропускает через нее 1,9-2,1 л выдыхаемого воздуха.

Объем воздуха может дозироваться продолжительностью выдоха или с помощью дозирующего устройства. В первом случае для продувания воздуха используют пипетку типа пастеровской, и воздух продувают в течение 20-30 секунд.

Проходя через воду, алкоголь, содержащийся в выдыхаемом воздухе, растворяется в ней, и затем наличие его определяют с помощью следующей химической реакции.

В обе пробирки приливают осторожно по 20 капель химически чистой концентрированной серной кислоты и после этого по 1 капле 0,5% свежеприготовленного раствора марганцовокислого калия. Необходимо тщательное выполнение технологии проведения пробы: соблюдение последовательности операций, использование свежеприготовленных дистиллированной воды и 0,5% раствора перманганата калия, чисто вымытых и высушенных пробирок и пипеток, шлангов, проведение реакции в контрольной пробирке.

ВНИМАНИЕ! Соблюдение описанной последовательности действий обязательно. Недопустимо продувание выдыхаемого воздуха через раствор, содержащий серную кислоту, т.к. в этих случаях возможно попадание кислоты в дыхательные пути.

Результаты исследования оцениваются в течение 1-2 минут с момента введения в пробирку раствора марганцовокислого калия. Если в течение 2 минут раствор в сравнении с контрольным не изменил цвета - экзогенного алкоголя в организме обследуемого нет, испытуемый на момент исследования под воздействием алкоголя не находится.

При полном или частичном обесцвечивании раствора пробу через 15-20 минут проводят повторно. Полное обесцвечивание раствора за 1-2 минуты при повторной пробе свидетельствует о наличии экзогенного алкоголя в выдыхаемом воздухе, что при точном соблюдении методики исследования может подтверждать факт потребления испытуемым спиртных напитков.

Если при повторной пробе полного обесцвечивания раствора в течение 2 минут не наступило, результаты пробы расцениваются как отрицательные.

Изменение цвета раствора в контрольной пробирке свидетельствует о нарушении условий проведения пробы (загрязненная посуда, некачественные реагенты) и опровергает результаты исследования.

Индикаторные трубки Мохова √ Шинкаренко и ╚Контроль трезвости╩

Эти трубки имеют сухую индикаторную набивку (реагент), что исключает необходимость в проведении каких-либо манипуляций с реактивами в момент экспертизы. Реагент индикаторных трубок состоит из носителя (силикаге-ля), импрегнированного раствором хромового ангидрида в концентрированной серной кислоте. При воздействии на реагент парами этилового спирта происходит реакция, во время которой пары этилового спирта восстанавливают ионы 6-валентного хрома до ионов 3-валентного хрома, в связи с чем оранжевый или желтый цвет реагента изменяются на зеленый, что оценивается как положительная реакция.

Несмотря на некоторую неспецифичность метода, все же индикаторные трубки выгодно отличаются от других проб тем, что при воздействии на реагент парами некоторых веществ, лекарств и ядов отсутствует положительная реакция реагента, в то время как он имеет место в других пробах. Реагент изменяет цвет на зеленый при воздействии паров следующих веществ: этилового и метилового спиртов, эфиров, ацетона, альдегидов, сероводорода. При воздействии бензина, скипидара, уксусной кислоты, камфары, а также фенола, дихлорэтана реагент приобретает темно-коричневую или коричневую окраску. При воздействии паров валидола, ментола, воды, хлороформа, хлорангидрата, керосина, аммиака, щелочи, этиленгликоля, окиси углерода, чистого выдыхаемого воздуха и слюны цвет реагента -оранжевый.

Правила пользования индикаторными трубками, каждая из которых рассчитана только для однократного употребления, предусматривают несколько манипуляций. Перед употреблением на герметичной индикаторной трубке делаются напильником два надреза: один вблизи заплавленного широкого конца трубки, а другой вблизи вершины конусообразной наплавки.

После этого оба конца трубки отламываются. Трубку предлагают взять обследуемому в рот со стороны широкого конца и интенсивно непрерывно продувать воздух в направлении реагента в течение 20-25 секунд. Этого времени вполне достаточно для обнаружения присутствия паров спирта. При слабом продувании в 424b17je 099;дыхаемого воздуха, содержащего пары алкоголя, оранжевая окраска индикатора может измениться в зеленый цвет не полностью, а частично. Однако и в этом случае реакция окажется положительной. Контроль за интенсивностью струи продуваемого воздуха осуществляется путем надувания емкости, или наблюдения за отклонением пламени горящей спички, подносимой к периферическому суженному концу трубки. При отсутствии спички рекомендуется направить трубку на увлаженную поверхность тыльной стороны кисти и об интенсивности струи продуваемого воздуха судить по ощущению охлаждения.

Трубка Мохова-Шинкаренко обладает большим сопротивлением, что затрудняет ее продувание. Облегчить процедуру отбора проб и контролировать достаточное продувание реагента выдыхаемым воздухом можно с помощью несложного приспособления. Между обследуемым и трубкой Мохова-Шинкаренко с помощью трехходовой трубки устанавливается полиэтиленовый мешок емкостью 650-750 куб. см, а на периферический суженный конец индикаторной трубки - полиэтиленовый мешок емкостью 120-130 куб. см. Обследуемому дается команда дуть в мундштук до полного заполнения обоих мешков. При выполнении пробы воздух ╚вредного╩ пространства дыхательных путей за счет высокого сопротивления трубки Мохова-Шинкаренко первоначально заполняет мешок емкостью 650-750 см3 находящийся перед трубкой, а затем альвеолярный воздух проходит реагент и наполняет мешок емкостью 120-130 куб. см, находящийся на выходе из трубки.

Благодаря такому приспособлению на реагент поступает только альвеолярный воздух, которого для проведения пробы необходимо в несколько раз меньше, чем воздуха, смешанного с воздухом ╚вредного╩ пространства.

Ввиду гигроскопичности индикатора трубки вскрываются непосредственно перед употреблением. По этой же причине индикаторные трубки рассчитаны только для однократного употребления даже при наличии отрицательной реакции.

Индикаторные трубки, имеющие нарушение герметизации, а также изменившие окраску реагента на зеленый цвет, употреблению не подлежат.

Термокаталитический метод

Метод основан на сорбировании паров алкоголя выдыхаемого воздуха с последующей термодесорбцией и сжиганием на элементах чувствительного детектора. Этот принцип реализуется с помощью прибора для определения паров спирта в выдыхаемом воздухе - ППС-1.

Конструкция прибора обеспечивает подогревание выдыхаемого воздуха и отбор для анализа пробы именно альвеолярного воздуха. Калибровка прибора производится с помощью генератора контрольных смесей ГС-1, производящего пароспиртовоздушные смеси с определенным содержанием в них алкоголя.

Прибор ППС-1 более чувствителен и точен в сравнении с качественными реакциями.

Инструкция по медицинскому применению прибора ППС-1 с описанием порядка работы и указанием критериев выявления паров алкоголя в выдыхаемом воздухе входит в комплект прибора.

Следует отметить, что термокаталитический метод, реализуемый с помощью прибора ППС-1, также, как и качественные пробы на алкоголь (Рапопорта, трубки Мохова-

Шинкаренко и ╚Контроль трезвости╩), неизбирателен по отношению к этиловому спирту. Указанные способы дают положительные результаты и при наличии в выдыхаемом воздухе ряда других летучих веществ, например, ацетона, эфиров, метанола. В связи с этим в практике экспертизы алкогольного опьянения перечисленные методы используются как предварительные пробы. Доказательное значение имеет лишь отрицательный результат качественных проб и исследований с помощью прибора ППС-1 или сочетание положительных реакций с клинической картиной опьянения. В ряде случаев у освидетельствуемого необходимо собирать на исследование жидкие биологические среды (мочу, слюну либо кровь) для проведения количественного определения алкоголя в них предпочтительно методом газовой хроматографии.

Методы количественного определения алкоголя в жидких биологических средах

Из жидких биологических сред при освидетельствовании для установления факта употребления алкоголя и алкогольного опьянения наиболее часто исследуются моча и слюна. Кровь для определения алкоголя может забираться только при наличии соответствующих медицинских показаний.

Оценивая результаты исследований, следует иметь в виду, что даже при одновременном отборе проб различных биологических жидкостей количество алкоголя в них может быть неодинаковым. Это обусловлено рядом причин:

- во-первых, плотностью среды, количеством в ней воды. В связи с гидрофильностью алкоголя, при равных условиях в среде с большим содержанием воды больше и алкоголя. Например, если определить концентрацию алкоголя в цельной крови, плазме и эритроцитарной массе из одной и той же пробы крови, то, соответственно, наибольшее количество алкоголя будет определено в плазме, меньшее в цельной крови и еще меньшее в эритроцитарной массе;

- во-вторых, имеет значение фаза опьянения. В фазе резорбции наибольшая концентрация алкоголя определяется в артериальной крови. В этой фазе алкоголь проникает из артериальной крови в ткани, и в венозной крови, оттекающей от тканой, его концентрация ниже. В фазе резорбции артерио-венозная разница по алкоголю может достигать 0,6 град./оо. Что касается мочи, то ее проба из мочеточников содержит алкоголя столько же, сколько и омывающая почки кровь. Поскольку на практике для пробы отбирается пузырная моча, то концентрация алкоголя в ней зависит от времени отбора пробы и времени, предшествующего опорожнению пузыря, т.к. в пузыре идет постоянное смешивание порций мочи, поступающей в различные фазы опьянения. Тем не менее определенно известно, что в фазе резорбции концентрация алкоголя в пузырной моче всегда ниже, чем в крови. В фазе элиминации содержание алкоголя в моче может быть выше, чем в крови. И, наконец, после опьянения, когда в крови экзогенный алкоголь уже не обнаруживается, он все еще может определяться в моче.

Содержание эндогенного алкоголя в крови, согласно литературным данным, находится в пределах 0,008-0,4 град./оо. Результаты определения эндогенного алкоголя зависят прежде всего от применяемого метода. При не избирательных к алкоголю способах, обладающих большой погрешностью измерения, например способе Видмарка, Никлу, фотоколориметрическом, максимальными уровнями эндогенного алкоголя в биологических жидкостях принято считать 0,3-0,4 град./оо. При газохроматографическом исследовании в биологических жидкостях в зависимости от методики исследования эндогенного алкоголя определяют не более 0,02-0,07 град./оо.

Результаты исследования во многом зависят от точности соблюдения методики пробоотбора биологической жидкости, условий хранения пробы и транспортировки, погрешности метода, ошибок при проведении исследований. С учетом сказанного обнаружение алкоголя в биологической жидкости в концентрации ниже 0,3 град./оо не может достоверно свидетельствовать о факте употребления алкоголя.

Забор биологических сред у лиц, освидетельствуемых для установления состояния алкогольного опьянения, должен проводиться в любое время суток.

Взятие крови и мочи у лиц, подозреваемых или обвиняемых в совершении правонарушений, а также у потерпевших производится в порядке, установленном ст. ст. 141 и 186 УПК РСФСР и соответствующими статьями союзных республик.

Моча отбирается в сухой стерильный флакон из-под пенициллина ╚под пробку╩. Флакон тотчас же закрывают пробкой. Отбор пробы мочи должен производиться в условиях, исключающих подмену или замену ее другими жидкостями.

Слюна отбирается в стерильный сухой флакон из-под пенициллина в количестве 5 мл и тут же закрывается пробкой.

У всех флаконов с отобранными пробами фиксируют пробки алюминиевыми колпачками с помощью приспособления для обжима колпачков (ПОК-1), обеспечивающего герметизацию флакона, и ставят их в холодильник. В случае герметизации другим способом флаконы должны быть опечатаны. На каждый флакон наклеивается этикетка с указанием номера пробы (по регистрационной книге), даты, времени забора пробы, фамилии освидетельствуемого, фамилии медицинского работника, подготовившего пробу.

Перед отбором пробы крови в сухой стерильный флакон из-под пенициллина закапывают 1-2 капли гепарина или 0,8 мл 3,8%-го раствора цитрата натрия и встряхиванием флакона смачивают его стенки.

Кровь в количестве 5 мл отбирается пункцией куби-тальной воды при строгом соблюдении асептических условий самотеком во флакон, обработанный гепарином или цитратом. Флакон тотчас же закрывают стандартной резиновой пробкой, фиксируют пробку и содержимое флакона перемешивают. Кожа в месте пункции предварительно обрабатывается раствором сулемы 1 : 1000 или риванолом 1 : 500.

Дезинфекция кожи спиртом, эфиром, настойкой йода или бензином не допускается.

Данные о взятии мочи, слюны или крови заносятся в журнал регистрации анализов и их результатов (форма № 250/у, утвержденная Приказом Минздрава СССР от 04.10.80 № 1030). При этом указываются: порядковый номер, дата и время взятия мочи, крови или слюны фамилия, имя, отчество врача, производившего взятие пробы крови (откуда взята кровь и способы обработки кожи), количество взятых биосред, дата и время передачи биосред на анализ, дата проведения исследования, результаты исследования. Листы регистрационного журнала должны быть пронумерованы, прошнурованы и скреплены сургучной печатью учреждения.

В настоящее время для количественного определения алкоголя в биологических жидкостях в нашей стране используются методы фотоколориметрии и газожидкостной хроматографии.

Первый из них недостаточно избирателен к алкоголю, обладает значительными погрешностями, однако до сих пор используется в отдельных лечебных учреждениях в тех случаях, когда не представляется возможным анализ более избирательным и точным способом.

В кабинете медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения количественное определение алкоголя в биологических жидкостях должно производиться методом газовой хроматографии. Этот метод обладает высокой специфичностью и точностью.

Газовая хроматография

Среди известных хроматографических методик для определения алкоголя в биологических жидкостях к настоящему времени Минздравом СССР рекомендованы к использованию две модификации нитритного метода (см. Методическое письмо № 10-95/14-32 от 22.04.68 с Дополнениями от 12.08.71 и методические указания о повышении качества исследований при количественном определении этилового спирта в крови и моче (1977 г.), а также методику, излагаемую ниже).

Сущность нитритного метода заключается в превращении спиртов в алкилнитриты, более летучие, чем спирты, и в дальнейшем хроматографировании алкилнитритов. Разделенные на хроматографической колонке компоненты смеси последовательно поступают в детектор по теплопроводности - катарометр, сигналы которого регистрируются в виде ряда хроматографических пиков на хроматограмме. Идентификация веществ производится по времени их удержания, которое исчисляется от момента введения анализируемого вещества в колонку до появления максимума пика. Чувствительность для этилового спирта составляет 0,01%. Расчет концентрации этилового алкоголя производят после калибровки по методу внутреннего стандарта. Внутренним стандартом служит изопропиловый спирт.

Для работы могут быть использованы отечественные газовые хроматографы ЛХМ-8МД, ЛХМ-80, ╚Цвет-100╩, 102, 106, 162 и другие, комплексованные детектором по теплопроводности (катарометром).


ПОЛЕЗНАЯ ИНФОРМАЦИЯ


БУКВЕННЫЕ ОБОЗНАЧЕНИЯ НА НАГРУДНЫХ ЗНАКАХ РАБОТНИКОВ ГАИ


Принадлежность

Обозначение

Принадлежность

Обозначение

МВД Украины

ІІ

Львовская область

ВС

АР Крым

АК

Николаевская область

ВЕ

Винницкая область

АВ

Одесская область

ВН

Волынская область

АС

Полтавская область

ВІ

Днепропетровская область

АЕ

Ровенская область

ВК

Донецкая область

АН

Сумская область

ВМ

Житомирская область

АМ

Тернопольская область

ВО

Закарпатская область

АО

Харьковская область

АХ

Запорожская область

АР

Херсонская область

ВТ

Ивано-Франковская область

АТ

Хмельницкая область

ВХ

Киевская область

АI

Черкасская область

СА

г.Киев

АА

Черниговская область

СВ

Кировоградская область

ВА

Черновицкая область

СЕ



Государственные номерные знаки Коды регионов


Принадлежность

Обозначение

Принадлежность

Обозначение

АР Крым

АК

Николаевская область

ВЕ

Винницкая область

АВ

Одесская область

ВН

Волынская область

АС

Полтавская область

ВІ

Днепропетровская область

АЕ

Ровенская область

ВК

Донецкая область

АН

Сумская область

ВМ

Житомирская область

AM

г.Севастополь

СН

Закарпатская область

АО

Тернопольская область

ВО

Запорожская область

АР

Харьковская область

АХ

Ивано-Франковская область

AT

Херсонская область

ВТ

Киевская область

AI

Хмельницкая область

ВХ

г.Киев

АА

Черкасская область

СА

Кировоградская область

ВА

Черниговская область

СВ

Луганская обл.

ВВ

Черновицкая область

СЕ

Львовская область

ВС

Общегосударственный

ІІ


ТЕЛЕФОНЫ ДОВЕРИЯ ГАИ. Почтовые адреса и телефоны областных управлений ГАИ МВД Украины


РЕГИОН

ГОРОД

ИНДЕКС

АДРЕС

ТЕЛЕФОНЫ ДЕЖУРНЫХ ЧАСТЕЙ

ТЕЛЕФОНЫ ДОВЕРИЯ ГАИ УКРАИНЫ

Департамент ГАИ МВД Украины

Киев

04171

ул. Лукьяновская, 62

(044) 2723660

2724659

АР Крым

Симферополь

95034

ул. Киевская, 152 а

(0652)550163

550161

Винницкая область

Винница

21100

ул. Ботаническая, 23

(0432)611770

593434

Волынская область

Луцк

43000

ул. Железнодорожная, 15

(0332)296215

796215

Днепропетровская область

г. Днепропетровск


49600

ул. Ширшова, 9

(056)7447170

7445192

Донецкая область

Донецк

83023

ул. Ходаковского, 10

(062)3049082

3452330

Житомирская область

Житомир

10031

ул. Щорса, 96

(0412)400175

407341

Закарпатская область

Ужгород

88000

ул. Кошевого, 2

(0312)612735

232286

Запорожская область

Запорожье

69035

ул. 40 л. Советской Украине, 57а

(061)2398622

2243020

Ивано-Франковская область

Ивано-Франковск

76000

ул. Юности, 23

(0342) 787366

230573

Киевская

Киев

3153

ул. Ф.Эрнста, 3

(044)2498402

2498402


Киев

1030

ул. Хмельницкого, 54

(044)4893133

4837064

Кировоградская область

Кировоград

25013

ул.Тобилевича,31

(0522)357506

357533

Луганская область



Луганск

91008

ул.Линёва

(0642)953232

953232

Львовская область

Львов

79053

ул. Перфецкого, 19

(0322)659944

646941

Николаевская область

Николаев

54056

ул. Новозаводская, 16

(0512)218195

212091

Одесская область

Одесса

65114

ул. А.Королева, 5

(0482)477455

301753

Полтавская область

Полтава

36008

ул. Фрунзе, 164

(0532)595645

590725

Ровенская область

Ровно

33028

ул.С.Бендеры,14а

(0362)635821

635821

Сумская область

Сумы

40009

ул. Белопольский шлях, 18/1

(0542)221001

213114

Севастополь

Севастополь

99040

ул. Промысловая, 1

(0692)481111

481111

Тернопольская область

Тернополь

46000

ул. Котляревского, 24

(0352) 524738

523886

Харьковская область

Харьков

61013

ул. Шевченко, 26

(057)7002655

7041581

Херсонская область

Херсон

73034

ул.Сенявина,128

(0552)432535

432536

Хмельницкая область

Хмельницк

29008

пер. Коцюбинского, 35/2

(03822)21227

22037

Черкасская область

Черкассы

18000

ул. Л.Украинки, 21

(0472)193202

393211

Черниговская область

Чернигов

14037

ул. Борисенка, 66

(04622)56245

56302

Черновицкая область

Черновцы

58007

ул. Заводская, 22

(0372)591541

550513


ОБРАЗЦЫ ЖАЛОБ, ЗАЯВЛЕНИЙ, ХОДОТАЙСТВ

ВНИМАНИЕ!

Некоторые судьи, получив жалобу на постановление по делу об административном правонарушении, полагают, что по такому делу необходимо подавать административный иск, а не жалобу, а потому оставляют жалобу без рассмотрения, и дают срок на устранение такого ╚недостатка╩.

Мы считаем такую точку зрения неправильной по следующим причинам. КАС Украины, действительно, устанавливает обращение в суд в форме административного иска, когда речь идёт о несогласии с действиями органов государственной власти. Это общая норма. Однако ст.288 КоАП устанавливает именно обжалование конкретно для постановлений по делам об административных правонарушениях. Это частная норма, которая должна применяться по отношению именно к этой категории дел (кстати, она же устанавливает и освобождение от судебного сбора по таким делам). Данная норма не устанавливает разных названий документа для обжалования в суд или вышестоящему должностному лицу. Кроме того, она же устанавливает, что хотя рассмотрение таких дел и происходит в порядке КАС, но с особенностями, установленными КоАП. Такой особенностью, среди прочего, является обращение именно с жалобой, а не иском, в суд.

ПОМНИТЕ! Все приведенные ниже документы являются лишь образцами! Окончательная их редакция должна готовиться квалифицированными юристами!


КЛОПОТАННЯ

Про надання права на захист (у порядку ч.1 ст. 268 КУпАП)

╚_╩ ____________═ 200_════ року стосовно мене складено══ протокол══ № _ про══ вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. _ ст._КУпАП.

Згідно з ч.І ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ...при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: ╚Кожен має право на правову допомогу... Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав╩. Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку в силу ст. 64 Конституції України: ╚Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями ...59, .. .цієї Конституції╩.

Оскільки у вчиненні адміністративного правопорушення винним себе не вважаю та не володію достатніми знаннями у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, мені необхідна кваліфікована правова допомога при розгляді даної справи, зокрема для складання і написання ґрунтовних заперечень та пояснень, надання додаткових документів, встановлення необхідних фактів.

Враховуючи викладене, керуючись ч.І ст. 268 КУпАП, ст.ст. 59, 64 Конституції України, з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом,

ПРОШУ:

1. Долучити дане клопотання до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

2. Надати мені можливість реалізувати моє право на правову допомогу.

3. Надати мені час для вибору захисника моїх прав, у зв'язку з чим розгляд справи про адміністративне правопорушення відкласти на іншу дату.

4. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити письмово.

╚_╩_ 200_року_

(підпис) (П.І.Б.)


Примітка: в графі протоколу ╚пояснення╩ треба зробити запис:

╚Із обставинами, викладеними в протоколі, не згоден, порушень правил дорожнього руху не вчиняв. Мною заявлено клопотання про надання права на захист, що додається╩.


* * * *

ФОТОФИКСАЦИЯ

Вариант 1

До_районного суду міста_

вул._, буд._, поштовий індекс_


Позивач:_

Місто_, вул.._і буд.,_

Поштовий індекс_тел.:......


Відповідачі:

1. УДАІУМВС України в_області

вул._, буд._, поштовий індекс,_

2. Інспектор ДПС прапорщик міліції_

Позовна заява

Примітка: Ця позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.З КпАП України, яка прямо передбачаю право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст.. 14-1 КпАП України.

Постановою інспектора ДПС_ міста_прапорщика_(далі за текстом Інспектор ДПС) від ╚_╩_2009 року на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, ╚_╩_2009 року, керуючи автомобілем_(номер авто), на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена максимальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відео фіксації, ╚Визир╩ №_, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отримана направленням мені поштою лише ╚_╩_.2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст.. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

У тексті постанови зазначено, що я, власник транспортного засобу, ╚керував транспортним засобом╩ у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути в 424b17je 080;несена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.. 14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягаю скасування, як винесена із порушенням закону.

До того ж у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати в 424b17je 110;домості про цих співробітників.

Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено═ виключний═ перелік═ способів═ та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускаються виключно у випадках руху у потоці транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись стст. 287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.


Додатки:

1. Копія позовної заяви З примірника

2. Копія Протоколу Серія_№_про адміністративне правопорушення від ╚_╩_200_ р.

3. Копія Постанови Серія_№_про адміністративне правопорушення від ╚_╩_200_ р.

4. Фотографії

5. Доказ сплати державного мита ╚_╩_20_р. (Підпис)


* *

До_районного суду міста_

вул._, буд._, поштовий індекс


Позивач:_

Місто_, вул.._, буд.,_

Поштовий індекс_тел.:


Відповідач: Відділ Державної автомобільної

інспекції міста_

вул._, буд._і поштовий індекс, _


Від сплати судового збору звільнений

на підставі ст.288 КУпАП

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

Постановою інспектора ДПС_ міста_ прапорщика _ від═ ╚_╩ _ 2009 року на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, ╚_╩_2009 року, керуючи автомобілем_(номер авто) , на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена максимальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації, ╚Визир╩ № _, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отримана направленням мені поштою лише ╚_╩_2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав:

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушено мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:

∙ знайомитися з матеріалами справи;

∙ давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

∙ при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих мені цим законом прав я був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано ╚місто_, ВДАІ╩.

Однак про час і місце розгляду справи мене не сповістили, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП передбачений══ 15-денний══ строк═ для══ розгляду═ справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови ╚_╩_2009 року - в день фіксації правопорушення.

У постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано, що посадова особа, прапорщик міліції _, ╚розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне, гр. (фамілія), у результаті перевищення швидкості на 31 км/год, що є порушенням п. 12.9 б ПДР, встановив, що їм було скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП╩.

У вказаний в протоколі час, я дійсно знаходився у цьому автомобілі, але фактично їм не керував, тому що _. Тому, я не скоював дане адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, Закону України ╚Про дорожній рух╩, у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бути складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі у постанові не повинно бути в 424b17je 082;азівок про те, що саме мною, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне правопорушення.

Частиною 6 ст. 258 передбачений випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та ╚заочне╩ винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним вважається такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад ╚Візир╩, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

У підтвердження того факту, що вказаний прилад ╚Візир╩ не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути надана судові представником відповідача.

В розділі 2 вищевказаної інструкції ╚Основні технічні характеристики╩ чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні, доданого до постанови, належить саме до мого автомобіля.

Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці дороги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 ╚Обмеження максимальної швидкості 40км/год.╩.

На══ фотознімку══ дійсно══ зображено══ належний мені автомобіль_. Також на знимку знаходиться напис російською мовою ╚Скорость 071 км/ч.╩.

Жодні об'єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю, - відсутні. Крім того, навіть якщо враховувати знаходження автомобілю в населеному пункті, де режим швидкості руху автомобілів обмежений швидкістю 60 км/год., зафіксована швидкість складає 71 км/ год., що відповідно до диспозиції ч.І ст. 122 КУпАП не являє собою складу адміністративного правопорушення.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати в 424b17je 110;домості про цих співробітників.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, постанова по справі про адміністративне правопорушення була направлена мені тільки 07.02.2009 року, а отримано мною 12.02.2009 року, тому вважаю є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП,


ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови серії_№

_від ╚_╩_2009 року про накладення на мене - (фамілія)

адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень.

2. Постанову серії_№_від 04 січня 2009 року про

накладення на мене - (фамилия) адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати.

3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додаток:

∙ копія постанови;

∙ ксерокопія фотознімку, доданого до постанови;

∙ копія поштового конверту;

∙ копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

∙ копія інструкції до приладу ╚Візир╩.

╚_╩_2009 року (Підпис)

*


БЕЗПІДСТАВНА ЗУПИНКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Начальнику_

(Підставити посаду начальника та адресу

органу ДАІ або ГУМВС України у регіоні) Від:__

(Підставити свої ШБ та адресу)

СКАРГА

╚_╩____________200_р.,.__________ ______ ____ ___

(підставити дату та місце подій)

під час керування транспортним засобом_____ _______ ______ _______

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ_________________

(Підставити в 424b17je 110;домі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак патрульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (представився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України ╚Про міліцію╩, і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України ╚Про дорожній рух╩, п.2.14 ╚в╩ ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, задав це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: ╚Перевірка документів╩.

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою KM України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст. 11 Закону України ╚Про міліцію╩, міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра щодо громадянина у вчиненні ним правопорушення. Мені про будь-які підозри про вчинені мною правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти в 424b17je 080;ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулюють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також порушують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України ╚Про звернення громадян╩,


ПРОШУ:

1). Вжити заходів дисциплінарного характеру до службової (посадової) особи ДАІ, яка вчинила дії, що порушують законодавство, та керівників підрозділу ДАІ, які допускають такі порушення працівниками при організації несення ними служби;

2). Дати в 424b17je 110;дповідь у порядку та у терміни, передбачені ст.20 Закону України ╚Про звернення громадян╩.

╚_╩_20_р. (Підпис)

*


Прокурору_

(Підставити назву та адресу прокуратури/посади прокурора )

Від:_

(Підставити своїШБ та адресу)

заява

╚_╩__________________200_p.,_____ _______ ______ ____________

(підставити дату та місце подій) під час керування транспортним засобом__________________

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ____________

(Підставити в 424b17je 110;домі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак патрульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (представився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України ╚Про міліцію╩, і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України ╚Про дорожній рух╩, п.2.14 ╚в╩ ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, поставив це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: ╚Перевірка документів╩.

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме: пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст.. 11 Закону України ╚Про міліцію╩, міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра громадянина у вчиненні правопорушення. Мені про будь-які підозри у вчинені правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти в 424b17je 080;ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив й вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулюють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також порушують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України ╚Про звернення громадян╩,

Вважаю, що таке істотне порушення вимог законодавства щодо громадянина з боку співробітника міліції є перевищенням з його боку службових повноважень, а отже, утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.365 КК України. З іншого боку, допущення керівництвом відповідного підрозділу ДАІ таких порушень з боку працівників останнього, є службовою недбалістю, що утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.367 КК України.

На підставі викладеного, керуючись стст.94,95,97 КПК України,


ПРОШУ:

Вжити заходів прокурорського реагування відносно працівника міліції.

╚_╩_________20_р. (Підпис)

*


ПРОЇЗД ПІШОХОДНОГО ПЕРЕХОДУ

Начальнику_________________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від_____ _______ ______ ___________

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову_____ _______ ______ _____________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.І ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то не-надання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.

П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.

Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказа-. ми по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.

Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: __________ ______ ____ __________ ______ ____ ___

(вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків),

посилаючись на те, що вони ніби-то є зацікавленими особами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Вочевидь, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні дміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо поруше-о. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану══ постанову══ скасувати,══ а══ справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за в ідсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

╚_╩______________20_р. (Підпис)

═*


ПЕРЕВИЩЕННЯ ШВИДКОСТІ

Начальнику_____ _______ ______ ___________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від__________ ______ ____ ___

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову_____ _______ ______ _______________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.З ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене співробітником ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху.

Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.

У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.

При цьому у момент, близкий до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль (вказати марку та/або номерний знак).

У відповідності до стст.10-15 Закону України ╚Про метрологію та метрологічну діяльність╩, на вимірювання у сфері, де його результат може бути в 424b17je 080;користаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.

Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.

Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ мені не повідомив, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.

Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний═ пристрій═ у руці,═ що═ робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

Співробітник ДАІ знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив транспортний засіб, у межах дії відповідного обмеження швидкості (вказати населений пункт або дію знаку обмеження швидкості), але у момент вимірювання транспортний засіб знаходився до зазначеного знаку. Тобто дія зазначеного обмеженя на нього не розповсюджувалася.

Співробітник ДАІ зупинив транспортний засіб після перехрестя, яким закінчується зона дії знаку обмеження швидкості (відповідно до опису знаку 3.29 у додатку 1 ╚Дорожні знаки╩ до ПДР).

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до опису таблички 7.2.1 вона може тільки зменшувати, а не збільшувати зону дії заборонного знаку, а отже, немає підстав для збільшення зони дії вказаного знаку поза перехрестя.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

╚_╩____________ _20_р. (Підпис)

* * * * * * *


СТВОРЕННЯ АВАРІЙНИХ ОБСТАВИН

До_____ _______ ______ _________.-

(підставити назву суду)

Від_____ _______ ______ _________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст.. 122 чА КпАП України

СКАРГА

На мене складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що ніби-то ╚_╩_____________200_p., керуючи автомобілем_держ.№ _ на_ (підставити місце), _, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол, наприклад, ╚проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора╩, або ╚виїхав на смугу зустрічного руху╩, або ╚не надав перевагу пішоходам, що рухалися н-регульованим══ пішохідним══ переходом╩,══ тощо, змусивши _ (підставити═══ наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку.

Насправді це не відповідає дійсності з таких підстав.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смуту зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недаремно передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, а саме за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути в 424b17je 082;азані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх ╚зацікавленості╩. Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст..256 КпАП. За таких умов є необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме:______ _(підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

На підставі викладеного, керуючись ст. 268 КпАП України,


ПРОШУ:

Викликати у судове засідання та опитати особу, яка склала адміністративний протокол;

Викликати у судове засідання зазначених свідків;

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 чА КпАП України, щодо мене, закрити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.

╚_╩_________200_р. (Підпис)

Додаток: матеріали, що характеризують особу, на _аркушах.

* *

До Апеляційного суду__________________

(підставити назву суду)

На постанову суді_____ _______ ______ ________

(підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)

Від ╚_╩___________________200_р.

(підставити дату)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст. 122 ч.4 КпАП України

Від_____ _______ ______ ________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА (у порядку ст. 294 КпАП України)

Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то ╚_╩_200_p., керуючи автомобілем __________ держ.№ _ на ________ (підставити місце події), _______________ (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол, наприклад, └проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора", або └виїхав на смугу зустрічного руху", або └не надав перевагу пішоходам, що рухалися не-регульованим══ пішохідним══ переходом",══ тощо, змусивши _________ (підставити═══ наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді ________═ (підставити в 424b17je 080;д та розмір адміністративного стягнення).

Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.

Створення аварійної обстановки, тобто необхідність інших учасників руху різко змінювати напрямок руху, швидкість руху, або вживати інших заходів для забезпечення безпеки, не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебу-вають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недаремно передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, саме за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які 6 дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст. 269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст. 272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст. 256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути в 424b17je 082;азані у протоколі про адміністративне правопорушення, разом із іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.

Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх ╚зацікавленості╩. Проте ст. 272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст. 256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме: _ (підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

Цього судом не було зроблено, що також негативно позначилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.

За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст. 278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність складання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.

Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.

Так, у відповідності до ст. 268 КпАП, мене повинно було завчасно сповістити про дату та час судового засідання. В даному випадку про ╚завчасність╩ не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки сповістили мене не судовою повісткою, а так званим ╚сповіщенням╩. Цей документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не су

356

дом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.

Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами порядку, зокрема, пп. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. № 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.

Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст. 257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 № 68), а саме таких пунктів:

2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.

2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покладено обов'язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1).

Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.

Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи адмінматеріал не міг.

3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення та в алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення. В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.

І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу. Враховуючи викладені вище аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.

Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. У цій частині постанова суду абсолютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині постанова є голослівною та необгрунтованою. До того ж, такою, що явно порушує вимоги ст. 33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.

Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я ╚не працюю╩, хоча насправді це не відповідає дійсності.

З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 № 11 - ╚Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення╩, яка у п.З передбачає, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляд ісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Від 23.12.2005 р. № 14 - ╚Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті╩, яка п.24 передбачає:

- Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких-притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників;

- Суди повинні неухильно виконувати в 424b17je 080;моги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення;

- При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати в 424b17je 089;і обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз;

- Зміст постанови судді має відповідати в 424b17je 080;могам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

╚_╩_____________200__р. (Підпис)

Додатки:

1) . Копія постанови суду;

2) . Матеріали, що характеризують особу, на_аркушах;

3) . Довідка про склад сім'ї та документи про пільги, стан здоров'я членів сім'ї на_аркушах.

* *


КЕРУВАННЯ АВТОМОБІЛЕМ У СТАНІ АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ

До________________

(підставити назву суду, його адресу)

Від_________________

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч. 1 ст. 1 ЗО КпАП України,

КЛОПОТАННЯ

Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене зазначеною нормою закону, щодо мене, складено за те, що ніби-то ╚_╩__________-2000_р., я,__________═ (підставити місце порушення, зазначене у протоколі), керуючи автомобілем__ (підставити марку та державний номер автомобіля), знаходився у стані сп▓яніння.

Вказаний протокол не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині огляд проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.

Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки ╚Контроль тверезості╩.

Між тим, застосування такої трубки не є однозначним доказом сп'яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу.

До того ж, відповідно до ╚Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів╩ (наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), у разі незгоди водія з наслідками перевірки за допомогою трубки ╚Контроль тверезості╩ (п.2.5 Інструкції), він направляється на медичний огляд у заклади охорони здоров'я. З наслідками перевірки я був незгоден. Але у даному випадку висновок про стан сп'яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним.

До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ╚огляд╩ за допомогою трубки проводився у присутності двох свідків. Проте у графі протоколу ╚Свідки, поняті╩ дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення огляду.

Можна вказати про інші порушення під час проведення перевірки із застосуванням трубки: не дали перевірити придатність до використання - наявність або відсутність механічних пошкоджень, її герметичність, наявність вкраплень у наповнювачі та пересипання його по трубці, гарантійний строк придатності та інші порушення вимог паспорта, що додається до неї підприємством-виготовлювачем.

Упаковка трубки була пошкоджена, свідки трубку не оглядали, індивідуальний мундштук одноразового використання доставав з упаковки не самостійно, надівав його на протилежний кінець трубки не самостійно. Все це робив працівник ДАІ.

У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння, які отримані із порушенням зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).

Слід зазначити і те, що сам факт визнання у поясненнях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до складання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп'яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції.

Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп'яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути в 424b17je 080;ведений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого стану не можна у будь-якому разі.

Інший варіант:

Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок того, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України ╚Про міліцію╩, не було жодних підстав

Зазначені обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків, а саме:_____________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків) На підставі викладеного, керуючись ст..268 КпАП України,


ПРОШУ:

Викликати та опитати у судовому засіданні зазначених свідків;

Викликати та опитати у судовому засіданні лікаря-нарколога, яким проводився медичний огляд;

Викликати та опитати у судовому засіданні співробітника міліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення;

Справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

╚_╩______________200_р. Підпис

Додатки:

Медична документація на_аркушах;

Характеристика;

Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім'ї, які потребують переміщення автомобілем за станом здоров'я, тощо).

*


ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ

До_____ _______ ______ _______

(Підставити назву суду)

Позивач: __________________

(Підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

Відповідач:_________________,

(Підставити дані органу ДАІ, де працює посадова особа, що склала протокол, та адресу, при наявності - телефон)

*

ПОЗОВНАЗАЯВА

(у справі за адміністративним позовом).

Звільнено від сплати судового збору відповідно

до ст..288 КпАП України

╚_╩_______________20_р.══ посадовою══ (службовою) особою відповідача -_____________ (підставити дані посадової особи, яка винесла постанову) винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..__ _, щодо мене. (підставити статтю та частину статті КпАП України)

Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

(Вказати аргументи про невідповідність закону та обставинам справи постанови, взяті з наведених скарг, залежно від характеру правопорушення, за яке складено адмінпротокол.)

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними. Документи складені із значними процесуальними порушеннями, протокол вступає у протиріччя з постановою про адміністративне правопорушення.

До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов'язок доказу правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.З Закону України ╚Про міліцію╩, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст.. 1172 ЦК України, несе відповідальність за дії* свого працівника при виконанні службових обов'язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає у _______________

(Підставити обставини, які обумовлюють матеріальну шкоду, докази, якими вона підтверджується, та суму спричиненої матеріальної шкоди.)

та складає ___________

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необгрунтовано винесено постанову, мене необгрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у

(Підставити суму, у яку позивач оцінює моральну шкоду.) На підставі викладеного,═ керуючись═ ст.ст..4,═ 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;

2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

3. На відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на мою користь__ _________ (Підставити суму.)

4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на мою користь _______________(Підставити суму.)

╚_╩___________200_р. (Підпис)

Додатки:

1. Копія позовної заяви;

2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на__аркушах.

3. Документи на підтвердження факту спричинення та розміру матеріальної шкоди на_аркушах. (Вказати, які документи.)



ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

01011, м.Київ, вул. Різницька, 13/15

№ 07/1/2 - 165 від 02.07.09

Начальнику Департаменту Державної

автомобільної інспекції Міністерства

внутрішніх справ України

генерал-майору міліції

Коломійцю С.Г.


ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ ПРИПИС про усунення порушень закону припритягненні осіб до адміністративної відповідальності

У зв▓язку з виконанням органами Державтоінспекції України вимог Закону України ╚Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху╩, застосуванням працівниками ДАІ технічних засобів при виявленні порушень Правил дорожнього руху суттєво покращилася ситуація на автошляхах країни. Водночас до органів прокуратури надходять численні звернення громадян з питань порушень закону про притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення, зафіксовані за допомогою радіолокаційного відеозаписуючого технічного засобу ╚Візир╩.

Установлено, що працівниками Державтоінспекції України у разі виявлення порушень Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів, зафіксованих за допомогою вимірювача швидкості ╚Візир╩, постанови у справах про адміністративні правопорушення виносяться без складання протоколів та участі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим відповідно до ст.258 КУпАП посадові особи органів ДАІ мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За інформацією ДП ╚Укрметртестстандарт╩, вимірювач швидкості ╚Візир╩ не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.

Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягуються до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст.258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.

Тільки у Донецькій та Тернопільській областях за позовами громадян судами з цих підстав скасовано понад 100 постанов працівників ДАІ, винесених за результатами розгляду справ щодо адміністративних правопорушень, зафіксованих вимірювачем швидкості ╚Візир╩.

Враховуючи, що наведені порушення закону мають явний, очевидний характер, перешкоджають здійсненню працівниками Державтоінспекції накладених на них законом основних обов▓язків, завдають істотної шкоди інтересам громадян, керуючись ст.22 Закону України ╚Про прокуратуру╩, √


ВИМАГАЮ:

1. Припинити практику винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані за допомогою вимірювача швидкості ╚Візир╩, без складання протоколів та без участі осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності.

2. Припис підлягає невідкладному розгляду, про що повідомити Генеральну прокурату України в десятиденний строк із моменту його вручення.


Заступник

Генерального прокурора України ═════════════════════════════════════════════════════════════════════════════════════Т.Корнякова










МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ 21.05.2009 м. Київ № 466. ╚Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису╩

Із 17 листопада 2008 року набув чинності Закон України ╚Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху╩. Нові норми законодавства та відповідна організація роботи підрозділів ДАІ з його виконання стали головними чинниками зниження рівня аварійності на вулично-дорожній мережі України.

Від початку цього року вдалося зберегти життя 894 осіб та попередити травмування ще 6 тис. осіб. Разом з тим основною формою профілактики правопорушень залишається нагляд за дорожнім рухом та своєчасне виявлення і попередження порушень Правил дорожнього руху його учасниками. При цьому велику роль у підвищенні ефективності нагляду за дорожнім рухом відіграє застосування сучасних технічних засобів, у тому числі радіолокаційних відеозаписувальних вимірювачів швидкості.

Проте останнім часом у засобах масової Інформації оприлюднено різного виду інформацію щодо недосконалої організації роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень з використанням указаних технічних засобів, а також їх невідповідності існуючим світовим стандартам. При цьому зверталася увага на безпідставність зупинення транспортних засобів, несення служби в місцях необгрунтованого обмеження швидкості, неналежну якість складання адмінпротоколів, постанов у справі та формування адмінматеріалів.

З метою вдосконалення роботи підрозділів Державтоінспекції з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та підвищення ефективності нагляду за дорожнім рухом

ВИМАГАЮ:

1. Начальникам ГУМВС, У MB С України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

1.1. Забезпечити під час здійснення контролю за дотриманням водіями ПДР з використанням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису несення служби працівниками ДАІ виключно у форменому одязі, з нагрудним знаком та на службовому автомототранспорті.

1.2. Не допускати в 424b17je 080;падків здійснення контролю за дотриманням водіями правил дорожнього руху із місць, закритих для візуального огляду учасникам дорожнього руху (об'єкти дорожнього сервісу, зелені насадження тощо).

1.3. Забезпечити безумовне виконання вимог наказу МВС №1111/2006, зокрема, щодо виключення випадків безпідставного зупинення транспортних засобів.

1.4. Виключити в 424b17je 080;падки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку.

1.5. Зобов'язати працівників ДПС ДАІ перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості ╚ВИЗИР╩ робити знімки службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості та в разі необхідності долучати до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації порушення.

1.6. Виключити в 424b17je 080;падки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).

1.7. У ході документування порушень правил дорожнього руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, то мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, до винесеної постанови додавати 3-4 знімки зафіксованого порушення правил дорожнього руху. Знімки повинні містити інформацію про місце, час скоєння порушення, чітке зображення автомобіля порушника.

1.8. Не допускати в 424b17je 080;падків документування порушень ПДР, якщо порушення скоєне внаслідок неналежного утримання дорожнього покриття (виїзд на зустрічну смугу для об'їзду перешкод, ям тощо).

1.9. Ужити заходів щодо облаштування спеціальними інформаційними щитами ділянок вулично-дорожньої мережі, де здійснюється контроль за дотриманням водіями ПДР з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

1.10. З метою профілактики порушень правил дорожнього руху організувати та забезпечити в 424b17je 080;ставлення на дорожньо-шляховій мережі муляжів приладів фото- і кінозйомки, відеозапису, забезпечивши при цьому їх передислокацію не рідше одного разу на тиждень.

1.11. Зобов'язати працівників Державтоінспекції під час винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

1.12. У ході документування дорожньо-транспортних пригод виключити в 424b17je 080;падки неякісного оформлення матеріалив ДТП (унесення в схеми ДТП неправдивої, помилкової або неповної інформації, неврахування показів свідків, очевидців), що призводить до поверхового та необ'єктивного розгляду таких справ.

1.13. Організувати перевірки силами створених груп з контролю за станом дотримання працівниками ДПС установленого порядку несення служби.

1.14. Спільно з представниками дорожніх та комунальних організацій провести ревізію всіх дорожніх знаків 3.29 ╚Обмеження максимальної швидкості╩, установлених на вулично-дорожній мережі регіону, за наслідками якої визначитися з необхідністю застосування кожного дорожнього знака.

Щодо кожної ділянки вулично-дорожньої мережі, де значення максимально дозволеної швидкості менше, ніж визначено Правилами дорожнього руху, разом з власниками вулично-дорожньої мережі підготувати в 424b17je 080;сновок з обґрунтуванням установленої швидкості руху. Особливу увагу при цьому приділити автомобільним дорогам загального користування державного значення та магістральним вулицям населених пунктів.

1.15. Ужити заходів стосовно термінового демонтажу тих дорожніх знаків, які встановлені з порушенням державного стандарту та вводять необгрунтовані обмеження для учасників дорожнього руху.

1.16. З урахуванням вимог пункту 12.8 Правил дорожнього руху вийти з пропозиціями до власників вулично-дорожньої мережі щодо підвищення на магістральних вулицях населених пунктів максимально дозволеної швидкості руху до 80 км/год шляхом установлення відповідних дорожніх знаків.

1.17. На ділянках доріг загального користування державного значення, які проходять через населені пункти, спільно із представниками місцевих органів виконавчої влади визначитися щодо можливості заміни дорожніх знаків 5.45 (5.46) ╚Початок (кінець) населеного пункту╩ (білий фон) на дорожні знаки 5.47 (5.48) ╚Початок (кінець) населеного пункту╩ (синій фон). У випадку позитивного рішення власникам вулично-дорожньої мережі направити подання щодо проведення на зазначених ділянках доріг робіт з:

- відновлення (влаштування) зовнішнього освітлення, у першу чергу в місцях розташування пішохідних переходів;

- позначення наземних пішохідних переходів червоно-білою дорожньою розміткою та транспортними світлофорами типу 7 (із сигналами жовтого кольору); нанесення на підходах до пішохідних переходів шумових смут; відновлення (установлення) транспортного огородження на розділювальній смузі та пішохідного огородження на узбіччях доріг; упровадження інших заходів щодо підвищення безпеки дорожнього руху.

1.18. Вийти з ініціативою до органів місцевого самоврядування щодо забезпечення фінансування впровадження працюючих в автоматичному режимі стаціонарних спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису для нагляду за дорожнім рухом та фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху за рахунок коштів, що надходять до місцевих бюджетів від сплати штрафів.

1.19. Узяти на особистий контроль юридичне супроводження в судах справ у частині, що стосується оскарження накладених стягнень за правопорушення, зафіксовані з використанням показань спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

1.20. Для забезпечення належного захисту в судах інтересів органів внутрішніх справ організувати в 424b17je 080;вчення представниками органів внутрішніх справ, які беруть участь у судових розглядах, нормативно-правової бази використання вимірювача швидкості радіолокаційного відеозаписувального приладу ╚ВИЗИР╩, у тому числі його тактико-технічних характеристик та можливостей. Виключити в 424b17je 080;падки неявки вказаних осіб у судові органи в терміни, указані в судових повістках.

1.21. З метою забезпечення якісного документування виявлених порушень ПДР, матеріалів дорожньо-транспортних пригод організувати в 424b17je 080;вчення в системі службової підготовки з прийняттям заліків вимог наказу МВС від 29.02.2009 №77 ╚Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення══ у══ сфері══ забезпечення══ безпеки дорожнього руху╩, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 24.04.2009 за № 374/16390.

1.22. Про виконання вимог цього розпорядження доповісти в ДДАІ до 1 червня 2009 року.

2. Начальникові ДДАІ МВС України генерал-майору міліції Коломійцю С.Г.:

2.1. До 01.06.2009 розробити єдиний зразок інформаційного щита з попередженням водіїв про те, то контроль за дотриманням правил дорожнього руху здійснюється за допомогою засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

2.2. Спільно з представниками ЗМІ організувати проведення рейдів з документування порушень правил дорожнього руху водіями за допомогою вимірювача швидкості радіолокаційного відеозаписувального приладу ╚ВИЗИР╩. Забезпечити в 424b17je 080;світлення результатів проведеної роботи в засобах масової інформації.

2.3. Для створення позитивного іміджу працівника Державтоінспекції налагодити тісну співпрацю з громадськими організаціями, у тому числі спілкою автомобілістів при Кабінеті Міністрів України.

2.4. Організувати проведення контрольних перевірок виконання даного розпорядження.

2.5. До 15 червня 2009 року на підставі отриманих доповідей особисто доповісти Міністрові про виконання вимог цього розпорядження.

3. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступника Міністра генерал-лейтенанта міліції Савчен-ка О.І. та ДДАІ (Коломієць С.Г.).

Т.в.о. Міністра генерал-лейтенант міліції М.М.Клюев


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ІНСТРУКЦІЯ з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (№77)

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справУкраїни 26.02.2009 № 77

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009р. за № 374/16390

І. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає процедуру оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС (далі -Державтоінспекція МВС) матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тимчасового затримання транспортного засобу, здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб та організацію діловодства в підрозділах Державтоінспекції МВС з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

1.3. Основні терміни, що використовуються в цій Інструкції, мають таке значення:

повторність правопорушення - повторне вчинення протягом календарного року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частинами третьою та шостою статті 121, частиною другою статті 128, частиною другою статті 130 КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП);

посадова особа - начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов'язки, а також працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання;

сталий орієнтир - стаціонарно встановлений об'єкт (кут будівлі або павільйону зупинки маршрутних транспортних засобів, дорожній знак 5.60 ╚Кілометровий знак╩, опора електропередач, об'єкт дорожнього сервісу, порядковий елемент інженерної конструкції дороги тощо), який має свою назву, порядковий номер, іншу видиму відмінність серед подібних об'єктів та розташований вздовж вулиці або смуги відведення дороги. Сталим орієнтиром не є дерева, кущі, транспортні засоби, які стоять, тимчасові споруди або конструкції, пересувні торговельні споруди, огорожі будівельних майданчиків або місць проведення дорожніх робіт, інші об'єкти, розташування яких на місцевості в подальшому неможливо об'єктивно визначити, чи геометрія, розміри або місце розташування яких можуть з часом змінюватися.

II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення

2.7. Під час вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (частина перша статті 36 КУпАП). У цьому випадку посадова особа накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які вона має право розглядати.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга статті 36 КУпАП).

2.8. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім випадків фіксації правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (Стаття 258 КУпАП). Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Стаття 268 КУпАП).

Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції

2.9. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження; оскаржувати постанову в справі.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

2.10. Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

2.10.1. Відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

2.10.2. Недосягнення особою на момент учинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

2.10.3. Неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

2.10.4. Вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

2.10.5. Видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення.

2.10.6. Скасування акта, який установлює адміністративну відповідальність.

2.10.7. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

2.10.8. Наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи.

2.10.9. Смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження в справі.

2.14. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (Стаття 33 КУпАП).

2.15. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до неї доцільно застосувати захід громадського впливу (Стаття 21 КУпАП).

2.16. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа, та транспортний засіб, його номерний знак; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити в 424b17je 080;рішення питання про вилучені речі і документи, а також інформацію про порядок і строк її оскарження.

2.22. У разі скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок її неправомірного винесення за даним фактом проводиться службова перевірка. Стосовно винної посадової особи відповідно до положень Закону України ╚Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України╩ вживаються заходи дисциплінарного впливу, відомості про які додаються до матеріалів перевірки.

III. Виконання постанов в справах про адміністративні правопорушення

3.1. Постанова в справі про адміністративне правопорушення виконується уповноваженим на те органом у порядку, установленому КУпАП та іншими законами України.

У разі винесення кількох постанов у справах про адміністративні правопорушення щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо (Стаття 300 КУпАП).

3.2. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом (Стаття 301 КУпАП)

3.3. За наявності обставин, зазначених у пунктах 5,6,9 статті 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, припиняє її виконання (Стаття 302 КУпАП).

Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначено статтею 303 КУпАП.

3.4. Постанова в справі про адміністративне правопорушення, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, виконується органом (посадовою особою), який виніс таку постанову.

Якщо постанова в справі про адміністративне правопорушення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, йому вручається копія такої постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 КУпАП.

3.5. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови в справі про адміністративне правопорушення, а в разі оскарження або опро-тестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України (Стаття 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу в строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення супровідним листом надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, установленому законом.

Відповідно до статті 19 Закону України ╚Про виконавче провадження╩ постанова, що направляється до органу державної виконавчої служби, повинна бути скріплена печаткою підрозділу, який його надіслав.

Копії постанови, супровідного листа про надсилання постанови для примусового виконання та квитанція про сплату штрафу чи копія платіжного доручення долучаються до матеріалів справи.

3.7. Постанова в справі про адміністративне правопорушення, за якою стягнуто штраф, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс таку постанову.

3.8. У разі винесення постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом тимчасово вилучене посвідчення водія особі, стосовно якої застосовано вказаний захід адміністративного стягнення, не повертається на термін позбавлення права керування транспортним засобом.

3.9. Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом іншим адміністративним стягненням (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 КУпАП), вилучене посвідчення водія повертається

особі, у якої його було вилучено.

3.10. Водії транспортних засобів вважаються позбавленими права керування транспортним засобом з дня набрання чинності постановою про позбавлення цього права. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, стосовно якої застосовано вказане адміністративне стягнення, повертаються вилучені в неї документи в 424b17je 110;дповідно до чинного законодавства. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державтоінспекції МВС іспитів для отримання права керування.

3.11. Посвідчення водія, вилучене в порядку, передбаченому статтями 317 та 318 КУпАП, зберігаються в підрозділах реєстраційно-екзаменаційної роботи за місцем проживання порушника.

IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

4.1. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

4.2. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 (створення аварійної обстановки), частиною третьою статті 123, частинами першою-четвертою статті 130 КУпАП (алкогольне сп'яніння), наявність свідків є обов'язковою; акт перевірки технічного стану транспортного засобу; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У разі тимчасового вилучення посвідчення водія (Стаття 265-1 КУпАП), талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (Стаття 265-3 КУпАП) робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписаний також цими особами. У разі відмови порушника від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

4.3. При вчиненні особою будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-шостою статті 121 (Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами), частинами першою, другою статті 128 (Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством) та частинами першою-третьою статті 130 КУпАП (Керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), за кожне порушення складається окремий протокол про адміністративне правопорушення.

V. Особливості оформлення матеріалів щодо адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП

5.1. Водії та інші особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).

5.2. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

5.3. Результати огляду, проведеного в присутності двох свідків працівником Державтоінспекції МВС з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення.

5.4. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я посадова особа Державтоінспекції МВС в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП

6.1. У разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП, що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником Державтоінспекції МВС; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення в справі.

У випадках, коли учасникам ДТП заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчий для проведення огляду місця події відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Одночасно на місці оформлення відповідних документів про адміністративні правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження транспортних засобів. Копія схеми або фотографії з місця ДТП надаються учасникам пригоди за їх письмовою заявою в підрозділі Державтоінспекції МВС, працівники якого оформили зазначене ДТП.

На схемі місця ДТП повинні бути графічно зображені та зафіксовані такі об'єкти: ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини та ін.), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту тощо; координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів; ширина проїзної частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя; розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; розташування дорожньої розмітки; розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов'язковому порядку в схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.

На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник транспортного засобу; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.

Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

6.2. Складена на місці пригоди схема місця ДТП долучається до матеріалів справи. Зазначена схема підписується особами, які брали участь у ДТП, а також працівником Державтоінспекції МВС, який її склав.

6.3. Якщо на місці ДТП працівник Державтоінспекції МВС не може об'єктивно визначити особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, або відсутні прямі докази її вини, оформлені матеріли ДТП протягом доби передаються для подальшого розгляду інспектору з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС, на території обслуговування якого сталася пригода, або особі, яка виконує його обов'язки.

6.4. Інспектор з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особа, яка виконує його обов'язки, під час розгляду матеріалів ДТП повинен в найкоротший, але не більше одного місяця з моменту скоєння ДТП, термін, установити в 424b17je 089;і обставини її скоєння, ужити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи (осіб), яка (які) скоїли адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти в 424b17je 110;дносно такої особи (осіб) протокол (и) про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний термін надіслати його до відповідного суду.

6.5. Якщо для об'єктивного розгляду матеріалів ДТП необхідне залучення експерта, інспектором з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особою, яка виконує його обов'язки, у триденний термін з моменту скоєння ДТП готується відповідний лист до регіонального підрозділу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС з переліком питань, які треба з'ясувати для прийняття об'єктивного рішення в справі.

6.6. Якщо внаслідок ДТП немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого підрозділу Державтоінспекції МВС або в орган чи підрозділ міліції, на території обслуговування якого сталася пригода, для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши самостійно схему місця ДТП та підписавши її особисто.

Працівник Державтоінспекції МВС здійснює огляд транспортних засобів та діє відповідно до вимог цієї Інструкції. Схема місця ДТП, складена водіями транспортних засобів, долучається до матеріалів справи.

6.7. При складанні схеми місця ДТП рекомендується: застосовувати спеціальні креслярські приладдя (лінійки, лекала тощо); користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об'єктів та умовними позначками; не порушувати масштабу зображення; деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди; використовувати в 424b17je 080;несення фрагментів за схему.

VII. Порядок здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія

7.1. У разі вчинення водієм порушення, за яке відповідно до статті 265-1 КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постанови в справі про адміністративне правопорушення і видає

тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами терміном дії три місяці. Талон до посвідчення водія не вилучається, але при цьому не дає права на керування транспортними засобами без посвідчення водія або без тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку гасяться (перекреслюються) категорії транспортних засобів, право на керування якими водій не має, проставляються дата тимчасового вилучення посвідчення водія, посада, прізвище працівника Державтоінспекції МВС, а також робляться такі записи:

7.2.1. У графі ╚Дата складання╩ вказується дата (день, місяць, рік) вчинення правопорушення (наприклад, 06.05.2009).

7.2.2. У графі ╚Стаття КУпАП╩ вказується Стаття Кодексу України про адміністративні правопорушеннята частина цієї статті, якою передбачена відповідальність за порушення (наприклад, частина перша статті 130 КУпАП).

7.2.3. У графі ╚Серія, номер нагрудного знака╩ вказуються серія та номер нагрудного знака працівника Державтоінспекції МВС, який склав протокол про адміністративне правопорушення.

7.2.4. У графі ╚Серія, номер протоколу про адміністративне правопорушення╩ вказуються серія та номер протоколу про адміністративне══ правопорушення,══ складеного працівником

Державтоінспекції МВС.

7.3. У разі скоєння адміністративного правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом працівником Державтоінспекції МВС робляться відмітки за фактом виявленого правопорушення.

7.4. Втрачений тимчасовий дозвіл поновлюється в підрозділі Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживання власника дозволу після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.

7.5. У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, цій особі новий дозвіл видається лише після закінчення терміну дії попереднього дозволу, але на термін не більше трьох місяців з моменту скоєння такого правопорушення.

7.6. Повторні тимчасові дозволи на право керування транспортним засобом видаються інспектором з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживання правопорушника або особою, яка виконує його обов'язки.

7.7. Облік видачі та використання тимчасових дозволів на право керування транспортним засобом ведеться в Журналі обліку надходжень та витрати бланків суворого обліку. Зіпсовані, повернуті або такі, що мають друкарський брак, бланки дозволів знищуються та списуються з обліку відповідно до чинного законодавства.

7.8. Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

VIII. Тимчасове затримання транспортних засобів

8.1. Тимчасове затримання транспортного засобу посадовою особою Державтоінспекції МВС проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставления на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102.

Функціонування спеціальних майданчиків і стоянок Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів забезпечується МВС.

Органи місцевого самоврядування можуть виділяти у межах населених пунктів підрозділам Державтоінспекції МВС земельні ділянки для створення спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

8.2. Про тимчасове затримання транспортного засобу (блокування) працівником Державтоінспекції МВС робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, і в присутності свідків та працівника, якому передається транспортний засіб для транспортування, складаються протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. У разі застосування блокування транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, яка прийняла таке рішення, на лобовому склі автомобіля у видному місці залишається повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу.

8.3. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції МВС справляється плата відповідно до наказу МВС, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 № 369/1105/336 ╚Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння╩, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за № 1235/14502.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися до Державтоінспекції МВС зі зверненням щодо повернення їй тимчасово затриманого транспортного засобу.

Подання особою такого звернення є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

У черговій частині підрозділу або в разі відсутності чергової частини у відділенні Державтоінспекції МВС інспектором з адміністративної практики або особою, на яку покладені такі обов'язки, ведеться Журнал обліку тимчасово затриманих (заблокованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів.

Посадові особи, зазначені в частинах другій та третій статті 222 КУпАП, після здійснення відповідних перевірок за наявними інформаційними базами Державтоінспекції МВС повертають транспортний засіб його власнику (співвласнику) або уповноваженій ним особі, про що робиться відмітка в Журналі обліку тимчасово затриманих (заблокованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів.

IX. Тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду

9.1. У разі експлуатації транспортного засобу, що має несправності гальмової системи, рульовогоуправління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), або не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду, працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду.

9.2. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1086.

9.3. За фактом виявлення порушень, передбачених частинами третьою, шостою статті 121 КУпАП, працівник Державтоінспекції МВС складає протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки технічного стану транспортного засобу, тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду, про що складається акт тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду. Складений протокол про адміністративне правопорушення направляється для розгляду до суду. Акт перевірки технічного стану транспортного засобу та тимчасово вилучений талон про проходження державного технічного огляду з карткою обліку адміністративного правопорушення зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС до усунення недоліків, указаних в акті перевірки технічного стану транспортного засобу.

У разі усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення адміністративного правопорушення працівник Державтоінспекції МВС складає акт перевірки технічного стану транспортного засобу, не вилучаючи талон про проходження державного технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

9.4. Протокол про адміністративне правопорушення, складений разом з актом перевірки технічного стану, тимчасово вилученим талоном про проходження державного технічного огляду транспортним засобом, зареєстрованим за межами території обслуговування підрозділу Державтоінспекції МВС, та інші документи в п'ятиденний термін надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання правопорушника, про що робиться відповідна відмітка в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який ведеться інспекторами з адміністративної практики або посадовою особою, що виконує його обов'язки.

9.5. Контроль за дотриманням порядку обліку, зберігання протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів перевірки технічного стану транспортних засобів покладається на керівника відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС.

9.6. Тимчасово вилучений талон про проходження державного технічного огляду видається власникові або уповноваженій ним особі після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції МВС акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб'єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу.

XI. Діловодство у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

11.1. Бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами є документами суворого обліку. Бланки документів суворого обліку у справах про адміністративне правопорушення виготовляються відповідно до технічного опису бланка тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, технічного опису бланка постанови в справі про адміністративне правопорушення, технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення і направляються в підрозділи Державтоінспекції МВС централізовано за надісланими заявками про їх потребу.

Бланки документів суворого обліку повинні мати єдину нумерацію в межах Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, областей України.

Кількісний облік надходження, видачі та використання бланків документів суворого обліку ведеться особою, на яку покладено обов'язки інспектора з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС, у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку.

11.2. Особа, яка здійснює контроль за використанням бланків протоколів про адміністративне правопорушення в підрозділі Державтоінспекції МВС, заповнює корінець до складеного протоколу про адміністративне правопорушення і одночасно здійснює перевірку правомірності оформлених адміністративних матеріалів.

11.3. Корінець до тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом заповнюється працівником Державтоінспекції МВС, який його видав.

11.4. Облік використання бланків документів суворого обліку здійснюється відповідно до наявних корінців і Журналу обліку надходження та витрати бланків суворого обліку. Заповнені корінці зберігаються та знищуються відповідно до чинного законодавства.

11.5. Про виявлення зіпсованих бланків протоколів про адміністративне правопорушення (механічні пошкодження, друкарський═ брак)═ доповідається═ керівнику підрозділу

Державтоінспекції МВС.

Зазначені бланки повертаються відповідальній за їх отримання та видачу особі, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку.

11.6. Складені протоколи про адміністративні правопорушення, а також долучені до них тимчасово вилучені посвідчення водіїв, талони про проходження державного технічного огляду, ліцензійні картки на транспортний засіб та інші документи протягом доби реєструються в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Окремо реєструються протоколи про адміністративні правопорушення, що надійшли з інших підрозділів Державтоінспекції МВС.

11.7. У разі надходження протоколів про адміністративне правопорушення, до яких долучено тимчасово вилучені посвідчення водія, талони про проходження державного технічного огляду або ліцензійні картки на транспортний засіб, складається картка обліку адміністративного правопорушення за номером реєстрації справи. Картки обліку адміністративних правопорушень разом із тимчасово вилученими документами за алфавітним порядком зберігаються протягом трьох років у металевій шафі (сейфі) приміщення підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району.

11.8. За наявності підстав для повернення тимчасово вилучених документів (постанова суду, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт із відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) тимчасово вилучені документи повертаються власникові, про що робиться відмітка в картці обліку адміністративного правопорушення.

Документи, які є підставою для повернення тимчасово вилучених посвідчень водія, талонів про проходження державного технічного огляду або ліцензійних карток на транспортний засіб, а також тимчасові дозволи на право керування транспортними засобами долучаються до картки обліку адміністративного правопорушення.

Невитребуване посвідчення водія зберігається в підрозділі Державтоінспекції МВС протягом двох років. Після закінчення цього строку посвідчення водія в триденний термін направляється до підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за територіальністю.

11.9. Матеріали щодо порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови у справі про адміністративне правопорушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспортних засобів, реєструються в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протягом однієї доби. У журналі реєструються матеріали щодо адміністративних правопорушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови про адміністративні правопорушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспортних засобів, що надійшли з інших підрозділів.

11.10. Постанови суду про позбавлення водіїв права керування транспортними засобами реєструються протягом доби з моменту їх надходження в Журналі обліку постанов суду про позбавлення водіїв права керування транспортними засобами.

11.11. Зазначені журнали ведуться інспекторами з адміністративної практики підрозділів Державтоінспекції МВС. У підрозділах Державтоінспекції МВС, де не введена посада інспектора з адміністративної практики, ведення документації покладається на окремого працівника.

11.12. У підрозділі Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, переходять від працівника до працівника під підпис у відповідній графі Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

11.13. У підрозділи Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, долучаються, надсилаються або передаються в п'ятиденний строк, про що робиться відмітка в графі 6 Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у містах обмін матеріалами може здійснюватися один раз на тиждень). У цей же термін протоколи про адміністративні правопорушення спрямовуються до судів для розгляду.

11.14. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, надсилаються поштою рекомендованими листами виключно через підрозділи Державтоінспекції МВС, а постанови в справах про адміністративні правопорушення надсилаються безпосередньо порушникам поштою листом з повідомленням.

11.15. Справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розглядаються за місцем проживання правопорушника. У разі розгляду справи за місцем учинення правопорушення матеріали справи та постанова в справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення вищезазначеної постанови надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання порушника.

11.16. Алфавітна книга, журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою й зареєстровані в канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС.

11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, журналах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлення, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п'ятиденний термін проводяться службові перевірки.

11.18. У разі встановлення факту безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення або надання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом у висновку службової перевірки обов'язково вказується необхідність зняття з обліку бланка вищезазначених протоколу, постанови або дозволу.

Списані бланки долучаються до матеріалів перевірки, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку, які в подальшому знищуються відповідно до чинного законодавства.

11.19. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, підшиваються до справи згідно з порядковими номерами в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС за місцем прийняття рішення щодо накладення стягнення. Підшиті до справи аркуші нумеруються. На останньому аркуші працівник канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС засвідчує кількість пронумерованих аркушів своїм підписом.

11.20. Справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з моменту фіксації порушення. Видалення електронних матеріалів у зв'язку із закінченням установленого терміну зберігання здійснюється в першій декаді кожного місяця, про що складається акт знищення.

11.21. Зіпсовані бланки суворого обліку, справи про адміністративні правопорушення, строк зберігання яких минув, знищуються під час проведення внутрішніх перевірок підрозділу з адміністративної практики Державтоінспекції МВС. Знищення бланків суворого обліку здійснюється за відповідним актом знищення.

11.22. Посвідчення водія особи, позбавленої права керування транспортними засобами, з копією постанови суду та карткою обліку адміністративного правопорушення у триденний термін від дня надходження постанови суду надсилаються до територіального підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за місцем проживання порушника для зберігання. Якщо посвідчення водія не було вилучене під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, до зазначеного підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи також у триденний термін надсилаються копія постанови суду та картка обліку адміністративного правопорушення.

11.23. Начальник підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району вживає заходів щодо обов'язкового виконання постанови суду про позбавлення особи права керувати транспортними засобами.

11.24. Облік видачі та списання бланків суворого обліку, облік виявлених порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та ведення відповідних журналів дозволяється здійснювати з використанням автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

XII. Особливості провадження у справах про правопорушення, яке зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

12.1. Фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції* фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити в 424b17je 080;значення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом.

12.2. Про використання спеціального технічного засобу, працюючого в автоматичному режимі, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобу фото- і кінозйомки, відеозапису, робляться відповідні записи про їх використання в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

12.3. Оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, проводиться після обробки інформації, що міститься на електронних носіях, особою, яка відповідальна за роботу цього технічного засобу. Зазначена особа робить роздруківки матеріалів фото-, кінозйомки чи відеозапису, перевіряє транспортний засіб по автоматизованій інформаційно-пошуковій системі ╚Автомобіль╩ для встановлення власників або співвласників транспортних засобів, фотокартку передає до підрозділу з адміністративної практики для реєстрації.

12.4. Інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення.

12.5. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то посадова особа Державтоінспекції МВС зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

12.6. Підставою для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

12.7. Постанова в справі про адміністративне правопорушення виноситься уповноваженою особою Державтоінспекції МВС з урахуванням положень статей 34, 35 КУпАП з метою прийняття об'єктивного рішення в справі.

12.8. Постанова в справі про адміністративне правопорушення не виноситься, якщо матеріали фіксації адміністративного правопорушення мають нечітке зображення номерного знака на транспортному засобі, відомості про транспортний засіб не відповідають наявним даним реєстрації.

12.9. У випадку фіксації спеціальним технічним засобом протягом десяти діб більше 10% фото-, відеозображень, на яких неможливо визначити номерний знак транспортного засобу, складається акт про технічні недоліки в роботі цього технічного засобу, до якого долучаються відповідні матеріали. Про факт виявлення недоліків інформується Департамент Державтоінспекції МВС.

12.10. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

12.11. За наявності обставин, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення на нього штрафу повідомити про відповідні обставини (наприклад, транспортний засіб був у володінні чи користуванні іншої особи; вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

12.12. У разі якщо в результаті вжитих заходів у визначений статтею 38 КУпАП строк особу встановити не вдалося, уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, у якої в провадженні знаходяться вказані матеріали, виноситься мотивований висновок, а провадження у справі закривається.

Начальник Департаменту

ДАІ МВС України генерал-майор міліції СГ.Коломієць


АДРЕСИ ТА ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ СЛУЖБИ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ ГУБОЗ МВС УКРАЇНИ

Вінницька область

вул. Театральна, 10

8-(0432)-57-61-13

Волинська область

вул. Винниченко,11

8-(03322)-79-63-65

Дніпропетровська область

вул. Набережна Леніна, 18-а

8-(056)-756-57-80

Донецька область

вул. Горького 61

8-(062)-301-83-67

Житомирська область

Старий бульвар, 5/37

8-(0412)-40-78-66

Закарпатська область

вул.'Факоці, 13

8-(03122)-69-55-35

Запорізька область

вул. Матросова, 29

8-(0612)-39-83-78

Івано-Франківська область

вул. Лепкого, 28

8-(03422)-2-39-73

м. Київ

вул. Володимирська, 15

8-(044)-271 -95-94

Київська область

вул. Воздвижинська, 2

8-(044)-592-30-09

Кіровоградська область

вул. іЦзержинського, 41

8-(0522)-24-32-53

АР Крим

м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 4

8-(0652)-24-50-03

Луганська область

вул. Луначарського, 38

8-(0642)-52-72-87

Львівська область

площа ген. Григоренка, 3

8-(0322)- 78-26-10

Миколаївська область

вул. Декабристів, 5

8-(0512)-49-80-20

Одеська область

вул. Буніна, 37

8-(048)-795-24-56

Полтавська область

вул. Пушкіна, 83

8-(0532)-51-77-64

Рівненська область

вул. Хвильового, 2

8-(0362)-43-02-28

м.Севастополь

вул. Пушкіна, 2

8-(0692)-59-45-22

Сумська область

вул. Жовтнева, 25

8-(0542)-28-34-62

Тернопільська область


8-(0352)-52-67-15

Харківська область

вул. Раднаркомівська, 5

8-(057)-700-40-24

Херсонська область

вул. Кірова, 4

8-(0552)-44-60-02 8-(050)-318-60-02

Хмельницька область

пров. Військоматський, 3

8-(0382)-69-24-67

Черкаська область

вул. Смілянська, 57

8-(0472)-39-33-43

Чернігівська область

проспект Перемоги, 74

8-(0462)-61-35-48

Чернівецька область

вул. Головна, 24

8-(0372)-52-11-41



Владимир Александрович Караваев

100 АРГУМЕНТОВ ПРОТИВ ШТРАФОВ ГАИ

Практическое пособие для водителей

РЕДАКТОР: Московка Я.В. ХУДОЖНИК-РЕДАКТОР: Омельченко А.А. КОРРЕКТОР: Кузьмина Е.В.

Подписано в печать: 28.07.2009

Формат: 90x60/16 Тираж: 5000 экз. Зак. № 9-0892.

ООО ╚ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ УКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ╩

04205, Киев, Оболонский проспект, 16

Свидетельство о внесении субъекта издательской деятельности в государственный реестр издателей, изготовителей и распространителей издательской продукции

Серия ДК №3472 от 29.04.09

Отпечатано в ОАО ╚Харьковская книжная фабрика "Глобус"╩

61012, г. Харьков, ул. Энгельса, 11. Свидетельство ДК № 2891 от 04.07.2007 г.

www.globus-book.com



╚100 аргументов против штрафов ГАИ╩ - это уникальная книга, в ней собраны все дорожные ситуации, сценарии поведения с инспектором, если пришлось нарушить ПДД. Книга учит правильно отстаивать свои права в диалоге с инспектором, содержит выдержки из законов, Правил, образцы заявлений и жалоб, рекомендации по заполнению протоколов. Эта книга должна повлиять на ситуацию в неравном противостоянии в 424b17je 086;дителей с людьми в форме. Предупрежден, значит вооружен.

╚.. .Декабрь 2008 года. После похорон родного мне человека возвращаюсь домой. Дождь, слякоть, жуткий холод, до Киева ещё полтысячи километров. Взмах полосатой палочки. Останавливаюсь... Семипудовий детина через губу:

- Бу-бу-бу, а где талон техосмотра?

- Техосмотр проходил. Вот акт, квитанции об уплате сборов. Только бланки в МРЭО закончились - попросили заехать за талоном через пару недель.

- Понимаю, - обнадёживает инспектор. - Имею право задержать ваш автомобиль до трёх суток, потому что вот тут, - тычет жезлом в лобовое стекло, - должен находиться талон техосмотра, а не квитанция! Так что давайте, машинку на штрафплощадку!


Пытаюсь воззвать к человеческим чувствам:

- Сержант, у меня в машине двухлетний ребёнок, где же ночевать с ним? Да и денег после похорон у меня немного только на дорогу.

- Сколько? - гаишник интересуется суммой наличных. - А карточка банковская есть?.. До города недалеко, щ-а-а-ас подъедем к банкомату и оплатите штраф на месте... Не ночевать же вашей семье на улице.

Нет смысла пересказывать дальнейшее... Вернувшись домой, я сел за написание этой книги и начал с названия, сохранившегося в рукописи - ╚Поединок на дороге╩, потому что в этот день поединок с хамством, невежеством и вымогательством я проиграл. Ой, как было обидно!╩